Проблеми диференціації понять «мова» та «діалект» в українському соціолінгвістичному просторі

Abstract

У статті ми намагаємося визначити сучасні погляди на диференціацію понять «мова» та «діалект». Відмінність між загальнолітературною мовою та діалектами демонструємо на підставі лексичних та регіональних особливостей. В сучасному українському науковому дискурсі питання розрізнення мови та діалекту є недостатньо дослідженим, тобто науковці досі не дійшли згоди у питаннях їх чіткого виокремлення. Мовознавці дійшли згоди, що загальнолітературну мову вирізняють усталеність, кодифікованість, зрозумілість для усіх носіїв мови. Літературна мова – це мова освіти, науки, медійних засобів тощо. Діалект має певні риси у лексичній , фонетичній, граматичній системі та є зрозумілим лише для певного регіону чи групи людей. На даний момент в Україні існує дійсно велика кількість діалектів і кожен із них має свої особливості формування, функціонування, побутування на певній території. Найбільше суперечок в українській соціолінгвістиці точаться навколо закарпатського говору, який слід вважати одним із діалектів сучасної української мови. У статті детально розглядається проникнення діалектного мовлення у літературний твір, що, з одного боку надає авторському мовленню місцевої специфіки, а з іншого – сприяє входженню певних рис діалектного мовлення у загальноукраїнський мовленнєвий фонд. На властивість діалектів впливати на літературний текст звернув увагу ще Іван Франко. Найцікавішими щодо вживання діалектизмів є твори М. Коцюбинського, Ю. Федьковича, М. Павлика, Д. Харов’юка, М. Козоріса, Д. Павличка, Д. Бедзика. Найцікавішими прикладами вживання діалектизмів у сучасних літературних текстах вважаємо твори Володимира Лиса, Юрія Винничука, Марії Матіос. Серед цікавих явищ взаємодії діалектів та літературної мови є ділінгвізм –володіння літературною мовою та однією з діалектних форм спілкування. Діалекти збагачуюють мовлення, розширюють літературний канон, стають своєрідною візитівкою освіченої та лінгвістично обдарованої людини.

In the article, we try to define modern views on the differentiation of the concepts of “language” and “dialect”. The difference between the general literary language and dialects is illustrated on the basis of lexical and regional features. In the modern Ukrainian scientific discourse, the issue of distinguishing between language and dialect is understudied, which means that scientists have not yet agreed on the issues of their clear separation. Linguists have agreed that the general literary language is distinguished by stability, codification, and comprehensibility for all native speakers. Literary language is the language of education, science, media, etc. The dialect has certain features in the lexical, phonetic, grammatical system and is understandable only for a certain region or group of people. At the moment in Ukraine there are many dialects and each of them has its own peculiarities of formation, functioning, and existence in a certain territory. The greatest controversy in Ukrainian sociolinguistics is around the Transcarpathian dialect, which should be considered one of the dialects of the modern Ukrainian language. The article examines in detail the penetration of dialect speech into a literary work, which, on the one hand, implements local specifics into the author’s speech, and on the other hand, contributes to the entry of certain features of dialect speech into the all-Ukrainian speech fund. Ivan Franko drew the attention to the peculiarity of dialects to influence the literary text. The most interesting works on the use of dialects are the works of M. Kotsiubynskyi, Yu. Fedkovych, M. Pavlyk, D. Kharovyuk, M. Kozoris, D. Pavlychko, D. Bedzyk. The most interesting examples of the use of dialects in modern literary texts are the works of Volodymyr Lys, Yurii Vynnychuk, and Maria Matios. Among the interesting phenomena of the interaction of dialects and the literary language is Dilingualism – the use of the literary language and one of the dialectal forms of communication. Dialects enrich speech, expand the literary canon, and become a distinctive feature of an educated and linguistically gifted person.