SPECYFIKA INFORMACJI MUZYCZNEJ I PROBLEMY WERBALNEJ REPREZENTACJI OBRAZÓW MUZYCZNYCH ZA POMOCĄ JĘZYKA

Abstract

W artykule podejmuje się problem reprezentacji muzycznej informacji przy pomocy środków języka. Stwierdzono, że ma on związek z opisem wrażeń o innym charakterze niż sam opisywany obiekt – z wrażeniami zmysłowymi, emocjonalnymi stanami, myślami i przejawem woli. Zauważono związek przyczynowo-skutkowy między obrazem świata odbiorcy, który jest z jednej strony zawsze indywidualny i niepowtarzalny oraz kulturowo i cywilizacyjnie wspólny dla członków jednej wspólnoty, a różnicą w percepcji akustycznych przebiegów dźwiękowych, co bezsprzecznie ma przełożenie na interpretację przebiegów muzycznych. Autor postawia tezę o niewystarczalności środków językowych, gdzie mamy do czynienia z kodem jakościowo odmiennego typu (pojęciowo-werbalnym), przy czym jest to zawsze język narodowy, a także o pewnych ograniczeniach wynikających z umiejętności użytkownika języka. W artykule omówiono kilka rodzajów dyskursu, zwrócono uwagę na to, że w związku z innym typem działalności językowej, w każdym z nich będzie inny cel podczas realizacji procesu werbalizacji informacji muzycznej. Określono problemy związane z typologizacją i opisem wrażeń muzycznych – brak wyjątkowych środków wyrazu, odrębnego słownictwa, które może opisywać muzykę jako fenomen, co prowadzi to tego, że opisywane są obiekty z muzyką styczne. Ponadto w opisie dochodzi do synkretycznego połączenia kwestii stanów sensorycznych i emocjonalnych. Autor pracy przeanalizował bazowe terminy muzyczne, które nie mówią wprost o fizycznym zjawisku dźwiękowym, lecz o pojęciach z obszaru informacji o muzyce jako rodzaju sztuki, jako doświadczeniu kulturowym, oraz jako sferze przeżyć emocjonalno-akustycznych. Obiekty te (muzyka jako tekst, muzyka jako utwór, muzyka jako sztuka) mieszczą się w jednej przestrzeni kognitywnej, jednak mają odmienny status ontologiczny, semantyczny i pragmatyczny. Narracja i deliberacja zostały określone jako podstawowe sposoby werbalnej prezentacji wrażeń muzycznych, demonstracja zaś jako najbardziej adekwatna możliwość zobrazowania samego ciągu muzycznego.

This paper addresses the problem of musical representation of information by the means of language. It is found to be related to the description of impressions of a different nature than the object described itself - sensory impressions, emotional states, thoughts and manifestations of the will. A cause-and-effect relationship was noted between the viewer's image of the world, which is on the one hand always individual and unique and culturally and civilisationally common to members of one community, and the difference in the perception of acoustic sound waveforms, which undeniably has a bearing on the interpretation of musical waveforms. The author puts forward the thesis of the inadequacy of linguistic means, where we are dealing with a qualitatively different type of code (conceptual-verbal), while it is always a national language, and also with certain limitations due to the skills of the language user. The article discusses several types of discourse, noting that due to the different type of linguistic activity, there will be a different goal in each of them when implementing the process of verbalising musical information. Problems related to the typologisation and description of musical impressions are identified - there is a lack of unique means of expression, distinct vocabulary that can describe music as a phenomenon, which leads to tangential objects with music being described. Furthermore, there is a syncretic merging of the issues of sensory and emotional states in the description. The author of the study analysed the underlying musical terms, which do not speak directly of a physical sound phenomenon, but concepts from the information field of music as a type of art, as a cultural experience, and as a sphere of emotional-acoustic experiences. These objects (music as text, music as piece, music as art) fall into one cognitive space, but have a different ontological, semantic and pragmatic status. Narration and deliberation have been identified as the primary modes of verbal presentation of musical impressions, while demonstration has been identified as the most adequate way of depicting the musical sequence itself.

У статті розглядається проблема репрезентації музичної інформації засобами мови. Вказується, що вона пов'язана з описом вражень іншої природи, ніж сам описуваний об'єкт – з чуттєвими враженнями, емоційними станами, думками та волевиявленнями. Було відзначено причинно-наслідковий зв'язок між глядацькою картиною світу, яка, з одного боку, завжди індивідуальна і неповторна, а з іншого – культурно і цивілізаційно спільна для членів однієї спільноти, та різницею у сприйнятті акустичних форм звукових хвиль, що, безперечно, має вплив на інтерпретацію музичного струменя. Автор висуває тезу про недостатність мовних засобів, де ми маємо справу з якісно іншим типом коду (концептуально-вербальним), при тому, що це завжди національна мова, та ще й з певними обмеженнями, зумовленими навичками користувача мови. У статті розглянуто кілька типів дискурсу, зазначено, що через різний тип мовної діяльності в кожному з них є власна мета реалізації процесу вербалізації музичної інформації. Виявлено проблеми, пов'язані з типологізацією та описом музичних вражень – бракує унікальних засобів вираження, виразної лексики, здатної описати музику як явище, що призводить до опису об'єктів, дотичних до музики. Крім того, в описі спостерігається синкретичне злиття питань сенсорних та емоційних станів. Автор дослідження аналізує базові музичні терміни, які стосуються не безпосередньо фізичного звукового явища, а номінують поняття з інформаційного поля музики як виду мистецтва, як культурного досвіду, як сфери емоційно-акустичних переживань. Ці об'єкти (музика як текст, музика як твір, музика як мистецтво) належать до одного когнітивного простору, але мають різний онтологічний, семантичний і прагматичний статус. Розповідь і роздуми були визначені як основні способи вербальної презентації музичних вражень, тоді як демонстрація була визначена як найбільш адекватна можливість проілюструвати саму музичну послідовність.