До проблеми взаємодії суб’єктів літературного порозуміння у поезіях Івана Франка початку ХХ століття

Abstract

У статті проілюстровано комбінації (взаємини) визначальних форм авторської свідомості на рівні окремих поезій та цілісно поетичних збірок Івана Франка «Із днів журби» та «Semper tiro». Розглянуто специфіку взаємодії лірич- ного розповідача та власне автора; з’ясовано, яким способом літературна комунікація між названими ліричними суб’єктами відслонює духовний портрет Франка-поета. Простежено взаємозумовленість жанрових особливостей лірики і суб’єктів вираження авторської свідомості. Акцентовано, що засобами суб’єктної форми розповідача поет найчіткіше доносить до реципієнта ідею, яка викристалізовується у мовленні власне автора. Розглянуто декілька варіантів взаємодії сфер розповідача і власне автора. Простежено, що розповідач, як і власне автор, може поста- вати в поетичному творі як самостійна свідомість або взаємодіяти із ліричним героєм чи ліричним персонажем. Проаналізовано різні варіанти літературного порозуміння між суб’єктами: розповідач полемічно спрямований на власне автора; розповідач і ліричні персонажі в особовій формі «я» нейтрально функціонують у просторово-часовій та побутовій сферах; сюжетна лінія розповідача збігається/розходиться з сюжетними лініями персонажів. Окрес- лено настрої розповідача, які співзвучні настроям ліричного героя. Досліджено, що ліричний розповідач, оминаючи локальні простори, виходить у суспільно-політичні та духовні сфери, займаючи позицію авторитетного керівника читача. Підсумовано, що позиція власне автора найбільш споріднена з позицією автобіографічного автора-поета; монументальність проблематики, якої торкається розповідач, зближує його з власне автором, а формальне вира- ження спонукає до комунікації з ліричним героєм.

The article illustrates combinations (relationships) of defining forms of authorial consciousness at the level of individual poems in particular and poetic collections of Ivan Franko «From the days of sorrow» and «Semper tiro» in general. It is considered the specifics of interaction between the lyrical narrator and the author himself; it has also been clarified in what way the literary communication between the named lyrical subjects exposes the spiritual portrait of Franko as a poet. It is analyzed the interdependence of genre features of lyrics and subjects of expression of author's consciousness. It is emphasized that by means of the subjective form of the narrator the poet most clearly conveys the idea to the recipient, and this concept is crystallized in the speech of the author himself. Several variants of interaction of the narrator’ sphere and the author’s one are considered. It is observed that the narrator, as well as the author himself, can appear in a poetic work as an independent consciousness or interact with a lyrical hero or lyrical character. Different variants of literary understanding between the subjects are analyzed i.e. the narrator is polemically directed at the author himself; the narrator and lyrical characters in the personal form of «I» function neutrally in the space-time and everyday spheres; the storyline of the narrator coincides / diverges with the storylines of the characters. The moods of the narrator are outlined, which are in tune with the moods of the lyrical hero. It has been studied that the lyrical narrator, bypassing local spaces, enters the socio-political and spiritual spheres, taking the position of an authoritative leader of the reader. It is concluded that the position of the author himself is most closely related to the position of the autobiographical author-poet; the monumentality of the issues touched upon by the narrator brings him closer to the author himself, and the formal expression encourages communication with the lyrical hero.