Типологія та естетичні навантаження односкладних речень у поетичному дискурсі Марії Матіос

Abstract

Стаття присвячена розгляду структурно-семантичної організації та функціонування односкладних речень у сучасній українській мові. Матеріалом для дослідження послужила поезія відомої української письменниці Марії Матіос. У сучасній лінгвістиці проблема вивчення односкладних речень тривалий час є актуальною. Дискусійними залишаються питання класифікації цих синтаксичних конструкцій, статусу їх головного члена тощо. У статті описано основні різновиди односкладних речень, розглянуто їх семантику, охарактеризовано граматичну природу головного члена кожного різновиду, з’ясовано стилістичні навантаження односкладних конструкцій у поетичному дискурсі Марії Матіос. У результаті дослідження у поезії Марії Матіос виділено численний корпус односкладних речень, здійснено їх структурно-семантичний аналіз, описано функціонування. Застосувавши сучасну класифікацію односкладних речень, ми виявили, що серед усіх типів (дієслівних та іменних) найбільшими є групи означено-особових, безособових та номінативних речень. Засвідчено, що письменниця рідко вводить у свою поетичну творчість неозначено-особові речення, зовсім не вживає узагальнено-особові. У статті простежено семантику та естетичні навантаження односкладних речень у поезії Марії Матіос, виявлено їх різноманітні функції, основними серед яких є оцінна та емоційно-експресивна роль. За допомогою односкладних конструкцій письменниця відтворює психологічний стан своєї героїні, дає оцінку зображуваному. У ході аналізу простежено потужну експресію і динамічність зображення, які створюють ці речення. За допомогою односкладних конструкцій Марія Матіос збагачує корпус зображально-виражальних засобів поетичної мови, наснажує свою оповідь емоційністю та психологічністю. Односкладні речення виступають вагомим емоційно-експресивним компонентом поетичного дискурсу Марії Матіос, їх уживання засвідчує майстерність та непересічність ідіостилю авторки.

The article is devoted to the analysis of the structural-semantic organization and functioning of one-syllable sentences in the modern Ukrainian language. The material for the study was the poetry of the famous Ukrainian writer Maria Matios. In modern linguistics, the problem of studying simple sentences has been relevant for a long time. The classification of these syntactic constructions, the status of their main member, etc. are still debatable. The article describes the main types of one-member sentences, considers their semantics, describes the grammatical nature of the main member of each variety, clarifies the stylistic loads of one-member constructions in the poetic discourse of Maria Mathios. As a result of research in the poetry of Maria Mathios, a numerous corpus of one-member sentences was singled out, their structural-semantic analysis was carried out, and their functioning was described. Applying the modern classification of one-member sentences, we found that among all types (verb and noun) the most common are groups of definite-personal, impersonal and nominative sentences. It is proved that the writer rarely introduces indefinite-personal sentences into her poetic work, she does not use generalized-personal ones at all. The semantics and aesthetic sense of one-member sentences in the poetry of Maria Mathios are analized in the article, their various functions are revealed, especially the main one among them – evaluative and emotionally-expressive role. With the help of simple constructions, the writer describes the psychological state of her heroine, evaluates the portrayed things. The analysis traced the powerful expression and dynamics of the images which are created by these sentences. With the help of one-member constructions Maria Matios enriches the body of pictorial and expressive means of poetic language, inspires her story with emotionality and psychologicality. One-member sentences are an important emotional and expressive component of the poetic discourse of Maria Mathios, their use demonstrates the skill and uniqueness of the author’s idiosyncrasy.