Засади, проблеми і перспективи реалізації екомережевого підходу до оптимізації природокористування й охорони природи Подільського регіону України

Abstract

У публікації висвітдено географічні і ландшафтно-екологічні погляди на реалізацію екомережевого підходу в Україні в контексті Всеєвропейської стратегії збереження біотичного і ландшафтного різноманіть. Вказані базові протиріччя, які існують у системі екомережевих відносин. Сутність екомережевого підходу розкрито на матеріалах національної і регіональних екомереж. Означено поліструктурність екомереж, відзначено їх природоохоронну, природопідтримувальну, роль. Виокремлення базових елементів екомереж запропоновано поєднувати зі схемами ландшафтного районування території задля репрезентації геосистем кожного ландшафтного району принаймні однією ключовою територією. Відпрацювання теоретичних і прикладних аспектів реалізації екомережевого підходу продемонстровано на матеріалах Подільського регіону. В процесі дослідження створено систему комп’ютерно-картографічних моделей екомережі Поділля та її складових; запропоновано алгоритми багатофакторного аналізу ПЗО та проектування природоохоронних систем Подільського регіону. Запропонована схема регіональної екомережі відображає просторові межі 41 ключової території, які репрезентують біотичне і ландшафтне різноманіття 33 ландшафтних районів, ареали сполучних територій та їх буферних зон. Враховуючи принципі ландшафтної поліструктурності, в межах території дослідження нами виділено ландшафтні територіальні структури (ЛТС) різних типів, залежно від структуроформуючого відношення, прийнятого за основу цієї інтеграції. Проаналізована біоцентрично-мережева ландшафтна структура формує відношення між ареалами природної рослинності (біоцентрами) і їх антропогенізованим оточенням. При цьому встановлено територіальну приуроченість біоцентрів, їх відповідність оптимальним розмірам, функціональні особливості, характер і напрямки взаємозв’язків для забезпечення стійкого функціонування. Складне поєднання різнорангових елементів мережі формує просторові поліфункціональні системи збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. В межах цих систем виділкео декілька типів екомережоформуючих вузлів (ЕФВ): (ЕФВнр) національного рівня, (ЕФВрр) регіонального рівня, (ЕФВлр) локального рівня. Створена картосхема біоцентрично-мережевої ЛТС демонструє, що її елементи не вкривають повністю територію дослідження, однак формують її природний каркас, який значно знижує ймовірність деградації популяцій, зменшує залежність від різких едафічних змін окремих біоцентрів. Цей каркас формує основу природоохоронної і природопідтримувальної системи регіону.

The approaches to the formation of econet relations in Ukraine in the context of the Pan-European strategy for the preservation of biotic and landscape diversity are considered. The basic contradictions in the system of econet relations are highlighted. The essence of the eco-network approach is highlighted on the basis of the materials of the national and regional econet. The polystructurality of econet is noted, their environmental, nature-supporting, and recreational subsystems are analyzed. The identification of the basic elements of the econet should take place against the background of landscape zoning schemes of the territory, so that the natural systems of each landscape region are represented by at least one key territory. Created systems of computer-cartographic models of the Podillya econet and its components; algorithms for multivariate analysis of the NRO and the design of environmental systems of the Podillia region, in which the spatial boundaries of 41 key territories are justified, which will represent the biotic and landscape diversity of 33 landscape areas, areas of connecting territories and their buffer zones. 24 key areas represent landscapes of the zone of deciduous forests; 15 - landscapes of the forest-steppe zone and 2 key territories are confined to the zone of mixed forests. The peculiarities of the eco-network include its complexity and polystructurality with basic nature conservation, nature support and recreational subsystems with a differentiated regime of nature management of the main elements. In accordance with the principle of landscape polystructurality, within the territory, it is possible to distinguish landscape territorial structures (LTS) of various types, depending on the structure-forming relations, taken as the basis of this integration. From an environmental point of view, the biocentric-network landscape structure forms the relationship between the areas of natural vegetation (biocenter) and their anthropogenized environment. At the same time, the territorial confinement of biocenters, their compliance with the optimal sizes, functional features, the nature and directions of interrelationships to ensure sustainable functioning were analyzed. A complex combination of different-ranked network elements forms spatial polyfunctional storage systems for biotic and landscape diversity. Within the framework of these systems, several types of eco-transforming nodes (EFN) are distinguished: (EFNnl) at the national level, (EFNrl) at the regional level, (EFNll) at the local level. The created schematic map of the biocentric network LTS demonstrates that its elements do not completely cover the territory of the landscape, but form the natural frame of the territory, significantly reduces the probability of population degradation, and reduces the dependence on sharp edaphic changes in individual biocenters. This framework is the basis of the environmental protection and nature-supporting system of the region.