Forced migrants’ sociological reintegration analysis

Abstract

The article defines that the term “forced migrants” refers to all those persons who, to one degree or another, are either persecuted or suffer from external hostility. Among the most frequent reasons that encourage people to move or seek refuge are several signs, including: the internally displaced person religion, individuals’ sexual orientation, and war. Forced migration is a social and economic order phenomenon rather than legal, although in general forced migration refers to the people territorial movement because of persecution, the threat of life loss and loss of person social identification, as well as due to the absence of any possibility of full human participation in various life areas and the impossibility of the their abilities and skills implementation, in conditions where there is no political, economic or other choice. On the study’s basis, the main social work directions with internally displaced persons are highlighted: 1) Identification of social and domestic problems of the family seeking help with a view to further socialization. These may be issues of further employment in temporary stay places or payment for child support. But the main task at this stage is the determination of the immigrants’ category, who need urgent social assistance; 2) the social support provision and preventive measures in order to avoid delinquent manifestations in places of mass immigrants accommodation. The main task is to satisfy the basic psychological needs for safety, security, acceptance and social approval (to place the victim in a safe environment and to adapt to the environment, establishing successful functioning in society); 3) one of the social work’s areas is active cooperation with the media.

Дослідження присвячено безпрецедентному явищу, яке відбулося в Україні – збройна інтервенція. Вона має соціальні наслідки, які призвели до великої кількості внутрішньо перемішених осіб та порушень прав людини. Таких громадян України зараз називають вимушеними переселенцями, що підкреслює мотиви їх переміщення – вони вимушені залишати свої домівки, щоб зберегти власне життя та життя близьких, щоб уникнути насилля та політично мотивованого переслідування за свої переконання». Вимушеними переселенцями визнаються недобровільні, безповоротні, або поворотні мігранти, у тому числі отримують нове громадянство. Однак у сучасній практиці демографічної статистики біженці та вимушені переселенці найчастіше розглядаються як однозначні поняття. Це пояснюється труднощами визначення мотивацій і юридичного оформлення недобровільних міграцій населення. В статті розглядається вимушена міграція як явище скоріше соціального та економічного порядку, ніж правового, хоча взагалі під вимушеною міграцією мається на увазі територіальне переміщення людей через переслідування, погрози втрати життя і втрати соціальної ідентифікації особистості, а також через відсутність будь-якої можливості повноцінної участі людини в різних сферах життєдіяльності, і неможливості реалізації своїх здібностей і умінь, в умовах, коли відсутній політичний, економічний чи інший вибір. На основі дослідження були виявлено основні напрямки соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами: 1) визначення соціально-побутових проблем сім’ї, що звернулася за допомогою, з метою подальшої соціалізації. Це можуть бути питання подальшого працевлаштування в місцях тимчасового перебування або виплати допомоги на дитину. Але головним завданням на даному етапі – визначення тієї категорії переселенців, які потребують термінової соціальної допомоги; 2) надання соціальної підтримки та проведення превентивних заходів задля уникнення делінквентних проявів у місцях масового розміщення переселенців. Основне завдання – задовольнити базисні психологічні потреби в безпеці, захищеності, прийнятті та соціальному схваленні (помістити потерпілого в безпечну обстановку і адаптувати до середовища, налагодивши успішне функціонування в суспільстві); 3) одним із напрямів соціальної роботи є активна співпраця з засобами масової інформації.