Інклюзивна комунікація як інструмент формування інклюзивної культури: термінологічний аналіз

Abstract

У статті закцентована увага на необхідності розширення та уточнення інклюзивного глосарію. Схарактеризовані поняття «інклюзія», «інклюзивна комунікація», «інклюзивна культура». Обґрунтована кореляція між інклюзивною комунікацією та інклюзивною культурою. Окреслені основні підходи до тлумачення інклюзивної комунікації. Проаналізовані цілі та завдання інклюзивної комунікації, її особливості. Виокремлені базові принципи інклюзивної комунікації (рівноцінна важливість інформаційної та фізичної доступності послуг для людей з потребою підтримки комунікації; різноманітність видів підтримки комунікації, що вимагає диференційованого та індивідуального підходу; двосторонній характер процесу комунікації; гнучкість інклюзивної комунікації; ефективність інклюзивної комунікації на основі охоплення якнайбільшої кількості людей з різними потребами підтримки комунікації; залежність результату від поступових, а не радикальних змін).

The article focuses on the need to expand and clarify the inclusive glossary. The concepts of «inclusion», «inclusive communication», «inclusive culture» are characterized on the basis of the analysis of the basic normative documents (Convention on the Rights of Persons with Disabilities, The Salamanca statement and framework for action on special needs education). The correlation between inclusive communication and inclusive culture is substantiated. It is emphasized that it is by means of inclusive communication that an inclusive culture is formed. The main approaches to the interpretation of inclusive communication are outlined. The goals and objectives of inclusive communication, its features are analyzed. It is noted that inclusive communication is first of all effective communication, which is human-centered, based on respect, recognition of the value of each person and allows everyone to contribute to the development of society, to feel part of it; іnclusive communication expands the population's access to various services (social, educational, medical, etc.), helps people in communities to lead an autonomous lifestyle, helps government agencies to avoid discrimination. The basic principles of inclusive communication are highlighted (equal importance of information and physical accessibility of various services for people in need of communication support; variety of types of communication support that requires a differentiated and individual approach; two-way communication process; flexible communication; еhe effectiveness of inclusive communication depends on reaching as many people as possible with different communication support needs; the best result is provided by gradual rather than radical changes). Emphasis is placed on the fact that non-inclusive communication can cause a number of negative manifestations, causing people to feel discriminated against, prejudiced, socially excluded, anomalous, marginalized, alienated, unnecessary, condemned, restricted in their rights and opportunities.