Постколоніальний досвіт роману Тоні Моррісон «Улюблена»

Abstract

Сучасна американська література відображає дійсність із різноманітних ракурсів, надаючи перевагу дослідженню міжкультурного феномену, проблем міжкультурної комунікації, пограничних станів представників національних меншин та виведення їх творів із другорядного плану. Проблему значущості етнічних груп піднімає маргінальна література, авторами якої були представники національних меншин. Рабство нанесло темношкірим культурну травму та позбавило їх власних думок і мови. Упродовж тривало часу вони були змушені миритися з «культурною німотою», «невизнанням», «насильницькою асиміляцією», «невидимістю». Задля переосмислення колективної ідентичності афро-американців Тоні Моррісон своїми творами намагалася переписати офіційну історію, яка була представлена західною колоніальною культурою. Вона розглядає постколоніальну критику крізь призму расових дискурсів «wildness» та «animality». Авторка намагається проникнути вглиб національної ідентичності, допомагає зрозуміти й усвідомити історичне коріння, зберігаючи при цьому свою культуру та прагнення жінки до самовизначення в суспільстві. Зображаючи колоніальну історію рабства, Моррісон описує темношкірих рабів як постколоніальних суб’єктів, які одночасно страждають і кидають виклик фізичному та епістемічному насильству колоніальної системи. Оповідаючи дітовбивство в романі «Улюблена», Моррісон, окрім свідчень білого господаря, надає право голосу темношкірій матері та досліджує ідеологічні сили, які спричинили трагічні події. Вчинком Сет Моррісон акцентує увагу на прояві дуалістичного західного дискурсу: чорний – дикий, білий – цивілізований. Іншими словами, заявляючи про право власності на своїх дітей через дітовбивство, чорношкірих жінок можна порівняти з тваринами, яким бракує людяності, але одночасно вони протистоять білій рабовласницькій системі, яка сприймала їх як об’єкти для народження нових рабів та безкоштовну робочу силу.

Contemporary American literature reveals reality from different points of view, particularly the study of the intercultural phenomenon, the problems of intercultural communication, the border states of the members of national minorities and moving their works to the forefront. The problem of the significance of ethnic groups is raised in marginal literature whose authors were representatives of national minorities too. Slavery inflicted cultural trauma on blacks and deprived them of their own thoughts and language. For a long time, they were forced to put up with “cultural dumbness”, “non-recognition”, “forced assimilation”, “invisibility”. In order to rethink the collective identity of African Americans, Tony Morrison tried to rewrite official history, which was represented by Western colonial culture. She views postcolonial critique through the prism of racial discourses of “wildness” and “animality”. The author tries to penetrate into the national identity, helps to understand and realize the historical roots, preserving her culture and women’s desire for self-determination in society. Describing the colonial history of slavery, Morrison describes slaves as postcolonial objects who suffer and challenge both the physical and epistemic violence of the colonial system. Retelling the infanticide in the novel “Beloved”, Morrison, in addition to the testimony of the white master, gives the black mother the right to vote and explores the ideological forces that caused the tragic events. By this act of Sethe, Morrison focuses on the manifestation of the dualistic Western discourse: black – wild, white civilized. In other words, by claiming ownership of their children through infanticide, black women can be compared to animals that lack humanity, but at the same time they oppose the white slave system, which saw them as objects for the birth of new slaves and free labor.