Requirements for Forming the Social Competence of Teachers of Preschool Educational Establishments

Abstract

The article is devoted to the analysis of requirements for forming the preschool teachers’ social competence. Based on the analysis of scientifi c sources socially competent teacher’s special features of the character are determined. The directions of professional assistance to children are determined on the basis of knowledge about minors’ characteristics from different social strata. The essence of the competent teacher’s professional readiness to work with children of all social categories is defi ned. At the same time the characteristic features of modern preschool children are named. The practice of pedagogical activity is analyzed and typical problems and shortcomings in social work with children of preschool age are determined. The article substantiates the necessity of reviewing requirements and improving the system of professionally oriented training of future teachers. The author proves the necessity of arming future specialists with knowledge on philosophy, psychology, correctional and social work, and developing students’ needs and readiness for self-education and self-education.

Статья посвящена анализу требований по формированию социальной компетентности воспитателей учреждений дошкольного образования. На основе анализа научных источников определены особые черты характера социально компетентного педагога. Определены направления профессиональной помощи детям на основе знаний о характерных особенностях несовершеннолетних из разных общественных слоев. Определена сущность профессиональной готовности компетентного педагога к работе с детьми всех социальных категорий. В то же время названо характерные черты современных детей дошкольного возраста. Проанализирована практика педагогической деятельности и определены типичные проблемы и недостатки в социальной работе с детьми дошкольного возраста. В статье обоснована необходимость пересмотра требований и совершенствования системы профессионально ориентированной подготовки будущих воспитателей. Автором доказана необходимость вооружения будущих специалистов знаниями по философии, психологии, коррекционной и социальной работы, а также выработка у студентов потребности и готовности к самовоспитанию и самообразованию.

Стаття присвячена аналізу вимог щодо формування соціальної компетентності вихователів закладів дошкільної освіти, котрі сприятимуть пізнанню навколишнього світу дітьми, розкриттю та реалізації їхніх здібностей та потенційних можливостей. На основі аналізу наукових джерел визначено особливі риси характеру соціально компетентного педагога. Окреслено напрями професійної допомоги дітям на основі знань про характерні особливості неповнолітніх з різних суспільних прошарків. Визначено сутність фахової готовності компетентного педагога до роботи з дітьми всіх соціальних категорій, що передбачає володіння основними технологіями диференційованого та індивідуалізованого навчання, навичками контролю й самокорекції власної педагогічної діяльності, поповнення знань, удосконалення професійних умінь. Визначальними рисами соціально компетентного вихователя вважаємо: любов до дітей, комунікабельність, розвинена емпатія, оптимізм і наполегливість, доброта й щирість, вміння не зупинятися на досягнутому. Водночас названо характерні риси сучасних дітей дошкільного віку серед яких: емоційна чутливість, неврівноваженість нервової системи; розумова активність і значна інтелектуальна обізнаність; стійкий інтерес і тяжіння до комп’ютерних ігор, побутової техніки; відмінності у ціннісних орієнтаціях, зумовлені приналежністю до родин з різним рівнем добробуту. Проаналізовано практику педагогічної діяльності та визначено типові проблеми й недоліки у соціальній роботі з дітьми дошкільного віку, тісно пов’язані з неготовністю до врахування вікових та індивідуальних особливостей дошкільників, недостатністю фахових знань та вмінь, набутих у процесі базової професійної підготовки, відсутністю практичного досвіду соціальної роботи з дітьми, що не забезпечує повну реалізацію завдань розвитку та виховання дітей. У статі обґрунтовано необхідність перегляду вимог і вдосконалення системи професійно орієнтованої підготовки майбутніх вихователів у світлі формування їхньої соціальної компетентності відповідно до викликів сучасного соціуму та потреб дітей, ширшого впровадження принципів гуманізації, індивідуалізації й толерантності (основними мають стати любов до дітей, що дозволяє прийняти кожну дитину з усіма її індивідуальними особливостями); комунікативності (дає змогу встановити контакт з дитиною для її розвитку); емпатії (надає взаємодії вихователя і дитини інтимно-емоційного забарвлення), покликані підвищити ефективність виховного впливу. Автором доведено необхідність озброєння майбутніх фахівців знаннями з філософії, психології, корекційної та соціальної роботи; вироблення у студентів потреби й готовності до самовиховання та самоосвіти як передумов самовдосконалення; опанування й поширення новітніх методик навчання, форм взаємодії з дітьми, безперервного підвищення професійної компетентності, постійного вдосконалення, особистісного й професійного розвитку педагогів.