Історія української музичної педагогіки: віденські зустрічі

Abstract

У статті висвітлюється погляд на історію української музичної педагогіки як метаісторію, змістом якої є незмінні величини, духовні константи людства. До сталих структур, стійких в історичному часі, належать і такі сюжети, як збіги, аналогії, зустрічі в історії, часі та про сторі, які вимагають знаково-символічного тлумачення. З’ясовується, що ключовими учасниками складної драматургії української історії поряд з персонами виступають також міста як духовні та культурні центри, знакові для розвит ку вітчизняної музичної культури й освіти. Серед західноєвропейських міст, яким належить провідна роль у драмі вітчизняної історії, Відень — мегаполіс, у різні часи політична та мис тецька столиця Європи, а для значної частини українців — юридична столиця. Значення Від ня висвітлюється на прикладі життєвого та творчого шляху Є. Мандичевського й С. Ботке вича, музикантів, представників різних поколінь і регіонів, об’єднаних єдиним часопросто ром української історії та культури, у житті й творчості яких відобразився історичний шлях народу, відбулось символічне згортання історії у долю людини.