Специфіка політики Франції в галузі національної мови та неології. Основні виміри

Abstract

У статтi розглядаються деякi питання мовної полiтики Францiї. Зокрема, підкреслюється теза про те, що унiверсалiзм французької мови ґрунтується не тiльки на централiзуючiй силi французької економіки, культури, полiтики, але й на вiльному виборi багатьох громадян свiту використовувати французьку мову як унiверсальну форму мовлення.

В статье рассматриваются некоторые вопросы языковой политики Франции. В частности, подчеркивается тезис о том, что универсализм французского языка базируется не только на централизирующей силе французской экономики, культуры, политики, но и на свободном выборе многих граждан мира использовать французский язык как универсальную форму общения.

This paper investigates some questions of the language policy of France. In particular the thesis is emphasizing on that the French language universalism is based not only on the centralized force of French economy, culture, politics but also on a free choice of many citizens of the world to use the French language as the universal form of communication. The principles of the language policy of France fit in the following system of terms: centrism that is manifested by the intention to create the single language (French) within the framework of the unitary great-power status; expansionism that is expressed by the purpose to attach the general character to French language and to extend it to the whole territory of France and other countries of the world; purism that is expressed by the intention to develop an ideal and correct form of the French language and to impose it upon all users of the French language in France as well as abroad. Traditionally the French linguistic (language) heritage is mainly of a centrist character that consists in considering the French language as the single language variant in the country. This kind of policy is official and it is widely propagandized by the state central authorities.