Мала проза Дж. Джойса і А.П. Чехова: типологія поетики.

Abstract

Дослідження присвячено з’ясування типологічних відповідників у поетиці малої прози А.П. Чехова і Дж. Джойса. Виявлено, що для обох авторів типологічно подібним є зниження фабульно-подієвої гостроти, авторське невтручання в розвиток подій, їх розчинення в повсякденному потоці життя, відсутність відкритого мотивування поведінки героїв, прямих причинно-наслідкових зв’язків у сюжетному розвитку. Охарактеризовано типологічні паралелі у наратологічних стратегіях авторів, що визначаються динамічним співвідношенням між подією розповідання та розказаною подією, референтною та комунікативною ситуацією. Вказано на смислопороджувальний ефект такого співвідношення і його роль у проясненні неочевидних світоглядно-моральних змін, що відбуваються з персонажами і розповідачем. З’ясовано, що на мовно-стильовому рівні для обох авторів сутнісною є дифузія авторського і персонажного мовлення і драматизація розповіді шляхом підвищення змістово-структурної ролі діалогу. Охарактеризовано значущу роль предметного світу в поетиці обох письменників, принцип символізації деталі як засобу створення підтексту і прийоми музикальної організації тексту.

Исследование посвящено выяснению типологических соответствий в поэтике малой прозы А.П. Чехова и Дж. Джойса. Установлено, что для обоих авторов типологически сходным является снижение фабульно-событийной остроты, авторское невмешательство в развитие событий, их растворение в повседневном потоке жизни, отсутствие открытого мотивирования поведения героев, прямых причинно-следственных связей в сюжетном развитии. Охарактеризованы типологические параллели в нарратологических стратегиях авторов, которые определяются динамичным соотношением между событием рассказывания и рассказанным событием, референтной и коммуникативной ситуацией. Зафиксирован смыслопорождающий эффект такого соотношения и его роль в прояснении неочевидных мировоззренческих и моральных перемен, которые происходят с персонажами и рассказчиком. Отмечено, что на собственно речевом уровне поэтики для Чехова и Джойса существенна диффузия авторского и персонажного дискурса и драматизация повествования путем повышения содержательно-структурной роли диалога. Охарактеризована значимая роль предметного мира в поэтике обоих писателей, принцип символизации детали как средства создания подтекста и приёмы музыкальной организации текста.

The thesis identifies the main typological correspondences in the poetics of small prose of A. Chekhov and J. Joyce. It is found that for both authors typologically similar is the reduction of the event severity, non-interference in the course of events, their dissolution in the daily flow of life, lack of motivation of behaviour, direct causality in development of the plot. It describes the typological parallels in narrative strategies of authors which are identified by the dynamic correspondence between event of narration and narrated event, reference and communicative situation. It is fixed the effect of such a relationship and its role in clarifying the unobvious philosophical and moral changes that occur with the characters and the storyteller. It is noted that the actual speech level for Chekhov’s and Joyce’s poetics is diffusion of author’s and character’s discourse and dramatization of the story by enhancing content-structural role of dialogue.We described the significant role of substantive world in poetics of both writers, the principle of symbolization of details as a mean of creating music techniques and the implications of the text.