Поетикальні обрії жанру кларнетово-віолончельного фортепіанного тріо Є. Станковича «Квітучий сад ... і яблука, що падають у воду»)

Abstract

У статті розглянуто один з найцікавіших та досі маловивчених жанрів кларнетового тріо, зокрема, його підвиду – кларнетово-віолончельно-фортепіанного тріо. Розглянуто історіографічний аспект становлення і розвитку жанру (Л. ван Бетховен, Й. Брамс, О. Цемлінський, В. д’Енді та ін.) з локалізацією на детальному аналізі тріо українського композитора Є. Станковича з програмною назвою «Квітучий сад... і яблука, що падають у воду» з присвятою «Моїй Матері». Охарактеризовано новий тип концептуальної програмності та сучасні засоби її втілення, що дозволяють окреслити цю композицію як нове вагоме слово у розвитку жанру, який виходить на рівень гносеологічного синтетичного узагальнення, адаптуючи та втілюючи закономірності питомо національного вияву у сфері кіномистецтва – «поетичного кіно», відкриваючи тим самим нові обрії перед розвитком камерно-інструментальної музики ХХІ ст., в тому числі перед жанром кларнетово-віолончельного фортепіанного тріо.

В статье рассмотрен один из самых интересных и до сих пор малоизученных жанров кларнетового трио, в частности его подвида – кларнетово-виолончельного фортепианного трио. Рассмотрены историографический аспект становления и развития жанра в творчестве Л. ван Бетховена, Й. Брамса, О. Цемлинского, В. д’Энди и др. с локализацией на детальном анализе трио украинского композитора Е. Станковича с программным названием «Цветущий сад... и яблоки, что падают в воду» с посвящением «Моей Матери». Охарактеризованы новый тип концептуальной программности и современные средства ее воплощения, позволяющие определить данную композицию как новое веское слово в развитии жанра, который выходит на уровень гносеологического синтетического обобщения, адаптируя и воплощая закономерности истинно национального проявления в сфере киноискусства – «поэтического кино», открывая тем самым новые горизонты перед развитием камерно-инструментальной музыки XXI века, в том числе перед жанром кларнетово-виолончельного фортепианного трио.

The аrticle is bringing up an actual issue of research problem of little-studied chamberinstrumental ensembles with participation of clarinet, particularly, one of the subtypes: clarinet-cello-piano trio. Historiographical course of formation and genre development starts from the works of Ludwig van Beethoven, who used ensemble combination of clarinet, cello and piano for the first time in his Youthful «Gesellshtadt-trio» (1787). Almost within 100 years after Beethoven, J. Brahms used such combination for one of momentous compositions in chamber ensemble genre – famous Trio ор.114 (1891), having actually renewed traditions of chamber music in European culture. Immediately after J. Brahms, this combination was used by V. d’Indi, O. Tsemlinskyi and in ХХ century by: J. Amberg, W. Berger, F. Brooks, R. Kahn, M. Bruch, B. Frank, Е. Hartmann. Same combination was used by Ukrainian composer Y. Stankovych in one of his concept-meditative compositions with symbolic and poetic name «Blooming garden... and apples falling into the water» with expressive subtitle «To My Mother» (1996). Poetic name of composition forms an association with one of momentous masterpieces of cinematographic art of ХХ century. – «A well for the thirsty» by V. Illienko (scenario by I. Drach), who develops the deepest loneliness drama of abandoned parents in excessive emotionality of allegorical form. Name of composition seems literally taken from the most tragic film frame, where an old man is carrying through the blooming garden an apple-tree, pulled up from earth by the roots, dotted with fully ripen fruits, falling into the water. Symbolic and allegorical idea of I. Drach was brilliantly realized by Y. Illienko, expressing one of the national phenomena of cinematographic art of Ukraine – «poetic cinematography», representatives of which were О. Dovzhenko, S. Paradzhanov, Y. Illienko, and musical dimension of sound component was represented by М. Skoryk, L. Hrabovskyi, Y. Stankovych. The author appeals to a specific genre solution of instrumental Trio – parable story, confession-prayer. Based on detailed structural «frameby-frame» analysis of composition, use of new conceptual type of program is seen with a foundation of Ukrainian «poetic cinematography» features, particularly the combination of real figurative, generalized personal and allegoric-metaphorical poetic cinematography view. Thus, in Y. Stankovych’s Trio, delicate psychological reflexions and allusions are combined with literal sound representations; frame-kaleidoscopic course of events with through dramaturgical line; static meditative contemplative zones with dynamics of desperate dramatic collision; picturesqueness sonorous-aleatory timbre planes with the graphic of complex polyphonic interlacings; serial type of intonation complex organization with distinct firstborns of melogenic type; philosophic conceptual contemplation with undisguised deep and sincere, open and emotional heartiness, having subordinated dramaturgical development rules to cinematographic canons (flow-pouring of musical substance is analogous to change of perspectives upon meditative contemplation-reflexion, «delayed» in consciousness, memory or even literal and visual perception of image of «blooming garden»). Dipping into depth of human existence, the author opens and plunges into volcanic power of human heart magma, reaching truly poetic reactivity and maximum concentration of conciseness frames’ energetic flow. Such a synthetic sound image of this Trio allows not only making a comparison with «poetic cinematography», but defining this composition as a sample of conceptual «poetic cinematography in sounds». At the same time, widening of ensemble genre specific limits take place, the universality of idea and image complex of which symptomatically causes individually unique complex synthesis of different type and monologueness as well as dialogueness, obviously expressing the most inspiring models of polylogue (quadricity, sound magma) on different levels of musical totality. Likewise, clarinet-cello piano trio of Y. Stankovych «Blooming garden... and apples, falling into the water» is appearing as deeply innovatory and momentous canvas on the way of genre development, having assured a significant renewal and broadening of poetical boundaries on the whole for ensemble music.