Антропологічний вимір кореляту болю у романі Олеся Ульяненка «Дофін Сатани»

Abstract

In modern Ukrainian literature, in Oles Ulianenko’s works in particular, the literary analysis of the texts full of violence and cruelty has become very topical. Hence, taking one of the most complicated and controversial novels “Satan’s Dauphin” by Oles Ulianenko, the aim of the article is to suggest an effective and justified variant of methodology to interpret such seemingly “cruel” literary works. The corresponding methodology is based on and determined by the corporal correlate of pain. Owing to this approach, the analytics of Oles Ulianenko’s “Satan’s Dauphin” based on the corporal correlate of pain has allowed on the one hand to controvert both social-historical and mystical-religious interpretations, and on the other hand to represent an alternative and more credible version of the novel plot under study, where the characters’ behavior and actions are caused by their corporal ability to fell pain impulses, which in its turn prove not only emotional-esthetic persuasiveness of the images, which appear due to the writer’s artistic strategy, but also determine their anthropological rather than animal character.

У сучасній українській літературі загалом і у творчості Олеся Ульяненка зокрема неабиякої ваги набула проблема аналізу художніх текстів, сповнених насиллям та жорстокістю. А тому мета статті полягає у тому, аби на прикладі одного із найскладніших та найсуперечливіших романів Олеся Ульяненка «Дофін Сатани» запропонувати ефективний та обґрунтований варіант методології розгляду подібних, себто «жорстких», творів. У зв’язку із цим основу відповідної методології було визначено через такий тілесний корелят, як корелят болю. Завдяки цьому аналітика роману Олеся Ульяненка «Дофін Сатани», ґрунтована на тілесному кореляті болю, дозволила, з одного боку, заперечити як суспільно-історичну, так і містично-релігійну інтерпретації, а, з іншого боку, репрезентувати альтернативну, але разом з тим вірогідну версію щодо розуміння змісту розглянутого твору, у якому поведінка і вчинки персонажів зумовлюються їхньою тілесною здатністю до переживання болісних імпульсів, що не тільки засвідчують емоційно-естетичну переконливість посталих внаслідок застосування окресленої художньої стратегії образів, а й визначають їхній аж ніяк не тваринний, а, навпаки, власне антропологічний вимір.

We współczesnej literaturze ukraińskiej w ogóle oraz w twórczości Olesa Uljanenki problem analizy tekstów literackich pełnych przemocy i okrucieństwa zyskał niezwykłą wagę. Dlatego celem artykułu jest przedstawienie skutecznej i ugruntowanej wersji metodologii rozpatrywania takich, tj. «twardych», tekstów na przykładzie jednej z najbardziej złożonych i kontrowersyjnych powieści Olesa Uljanenki «Księcia Szatana». W związku z tą podstawą określono odpowiednią metodologię za pomocą takiego cielesnego korelatu, jakim jest korelat bólu. W związku z tym analityka powieści Olesa Uljanenki «Księcia Szatana», opartej na cielesnym korelatie bólu, pozwoliła z jednej strony zaprzeczyć interpretacjom zarówno społeczno-historycznym, jak i mistyczno-religijnym, a z drugiej strony zaproponować alternatywnu, ale jednocześnie wiarygodnu wersju rozumienia treści tekstu, w którym o zachowaniu i działaniu bohaterów decyduje ich fizyczna zdolność do przeżywania bolesnych impulsów, ponieważ nie tylko świadczą o emocjonalnej i estetycznej perswazji obrazów, ale także determinują ich nie zwierzęcy, ale przeciwnie, rzeczywisty wymiar antropologiczny.