Психолінгвістичні особливості молитви як основного жанру релігійного дискурсу

Abstract

У статті обґрунтовується актуальність вивчення молитви не тільки як духовно-релігійного феномену, а і як суттєвого психологічного, в тому числі психодіагностичного, ресурсу. В контексті постмодерністської психології молитва розглядається як основний жанр релігійного дискурсу. В рамках авторського емпіричного дослідження методом контент-аналізу й на базі вибірки студентської молоді виокремлено 9 типів «вільних» (тобто неканонічних) молитов, найчастіше серед яких зустрічаються «прохання і вдячність», «прохання», «прохання, вдячність і покаяння». У підсумку констатується, що поглиблений психолінгвістичний аналіз змісту кожної такої молитви відображає актуальні психологічні стани й переживання її суб’єкта, його наміри та дії, екзистенціальну чутливість і темпоральні виміри життя, міжособистісні стосунки та різні складові особистісної ідентичності.

В статье обосновывается актуальность изучения молитвы не только как духовно-религиозного феномена, но и как существенного психологического, в том числе психодиагностического, ресурса. В контексте постмодернистской психологии молитва рассматривается как основной жанр религиозного дискурса. В рамках авторского эмпирического исследования методом контент-анализа и на базе выборки студенческой молодежи выделено 9 типов «свободных» (то есть неканонических молитв), среди которых чаще всего встречаются «прошение и благодарность», «прошение», «прошение, благодарность и покаяние». В итоге констатируется, что углубленный психолингвистический анализ содержания каждой такой молитвы отображает актуальные психологические состояния и переживания ее субъекта, его намерения и действия, экзистенциальную чувствительность и темпоральные измерения жизни, межличностные отношения и разные составляющие личностной идентичности.

The article reveals the relevance of researching a prayer both as a spiritual and religious phenomenon and as a signifi cant psychological as well as psychodiagnostic resource. In the context of postmodern psychology a prayer is observed as the main genre of religious discourse. In the empirical research with the help of content analysis based on the sample of students the author singles out nine types of «free» (i.e. non-canonical) prayers, most of which are «requests and gratitude», «request», «request, gratitude and repentance». As a result, it is stated that detailed psycholinguistic analysis of the content of each prayer refl ects actual psychological states and emotions of a person, his/her intentions and actions, existential sensitivity and temporal dimensions of life, interpersonal relationships and various components of personal identity.