ДІАЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: ВИТОКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Abstract

Статтю присвячено визначенню сутнісних особливостей процесу діалогізації освіти. Підкреслено, що освітній процес потребує вдосконалення технологій навчання, введення інтерактивних методів тощо. Наголошено на тому, що сучасна освіта потребує переосмисленого застосування діалогу. Зазначено, що процес становлення особистості майбутнього фахівця у процесі освіти передбачає цілісне перетворення освітнього процесу: не лише зміну змісту та структури навчального матеріалу, але й створення ситуацій професійно- особистісного самовизначення. Окреслено сутність та розширено застосування поняття «діалог», «діалог в освіті» через призму філософських концепцій. Обґрунтовано, що метод діалогу в освіті спрямований, у першу чергу, на створення специфічного освітнього діалогічного середовища. Зазначено, що діалогічна форма навчання передбачає перетворення дії із монологічно замкнутої на рівні професійного покладання цілей і зовнішньої, стосовно навчальної дії студента, у спільну зі студентом пізнавальну діяльність. Проаналізовано поняття «навчальний діалог», яке часто зустрічається в літературі та зазначено, що його використання частково розкриває саму сутність діалогу. Обґрунтовано, чому навчальний діалог унеможливлює трансляцію знань через особистісний досвід, обмежує ресурси розвитку особистості. Зроблено висновки, що навчальний діалог у сучасній освіті – це зміст і форма пізнання, а створення єдиного освітнього простору реалізується через освітній діалог. Визначено освітній діалог як інноваційний простір суб’єкт-суб’єктної взаємодії, простір, де знання, насичені особистісними смислами, інтегруються крізь особистісний досвід. Доведено, що освітній діалог виступає інтегратором культури і цінностей, екзистенцією освіти загалом.

The article addresses the definition of the essential features of the process of dialogue of education. The analysis of the educational process has shown the need not only for the improvement of teaching technology, the introduction of interactive methods, etc. The article emphasizes that modern education needs a rethinking of the dialogue. It is noted that the process of formation of the personality of a future specialist in the process of education involves a holistic transformation of the educational process: not only the change of the content and structure of the educational material but also the creation of situations of professional and personal self-determination. The essence of the concept of «dialogue», «dialogue in education», is outlined through the prism of philosophical concepts that extend the understanding of its application. It is substantiated as a method of dialogue in education directed, first of all, to the creation of a specific educational dialogical environment. The dialogic form of learning involves the transformation of action from a monologue closed at the level of professional reliance on goals and external in relation to the student's learning activities in conjunction with the student's cognitive activity. Analyzed the concept of «educational dialogue», which is very common in the literature and noted that use partially reveals the very essence of dialogue. It is substantiated why the educational dialogue makes it impossible to translate knowledge through personal experience and meanings, restricting the resources of personality development. The educational dialogue in modern education is the content and form of knowledge. And the formation of a single educational space, which today is a recognized obvious, is realized through an educational dialogue. The educational dialogue is defined as the innovative space of the subject-subject interaction, space where knowledge of the saturation of personal meanings, is integrated through personal experience. It is believed that the educational dialogue is the integrator of culture and values, the existence of education in general.