Сленг в англомовному кінодискурсі (на матеріалі серіалу «Друзі»)

Abstract

Статтю присвячено дослідженню питання використання емоційно-забарвленої лексики фамільярно- го стилю у межах сучасного англомовного кінодискурсу. У матеріалі також розглядається доцільність вживання сленгізмів у розрізі зазначеної теми, проаналізовано серіал на наявність останніх. Зміни в комунікативній реальності наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. висувають нові вимоги до лінгвістичного дослідження. Місце суто вербальних текстів, вільних від елементів інших семіотичних систем, займають медіатексти. Кни- га втрачає свої позиції в дискурсі розваг та поступаєть- ся художньому фільму. Саме кінематограф є джерелом більшості текстових ремінісценцій, що функціонують в повсякденній комунікації. Художній фільм як знаковий простір є текстом, зануре- ним в соціальний контекст, тому його доцільно аналізува- ти як текстово-дискурсивне утворення. Кінодискурс і його аспекти викликають стійкий інтерес дослідників у різних галузях, зокрема у філософії, семіотиці, літературознав- стві, мистецтвознавстві, культурології та іншого. Розгляд цього лінгвістичного матеріалу здійснюється в межах дослідження аудіовізуальних текстів взагалі, а також при вивченні різних аспектів безпосередньо кінофільмів. Дослідження кінодискурсу видається актуальним беручи до уваги той факт, що цей вид дискурсу, як жоден інший, здатний змінювати, сприймаючу його аудиторію, нав’язуючи певні ритуали, моделі поведінки, програмуючи світоглядні, споживчі та інші установки, тобто він володіє сугестивною силою Провідні дослідники англомовного кінодіалогу вказують, що екстенсивна, багаторазова дія ЗМІ протягом тривалого часу поступово змінює наше уяв- лення про світ і соціальні реальності та підкреслює, що саме голлівудське кіно сприяло поширенню та популярнос- ті англійської мови в усьому світі. Інші дослідники зазнача- ють, що телебачення стає найважливішим агентом соціалі- зації і потужним чинником формування системи цінностей.

The article is devoted to the study of the use of emotionally– colored vocabulary of a familiar style within the framework of modern English cinema discourse. Cinematic discourse, as defined here, is not language use in film (dramatic dialogue, fictional conversation, scripted interaction) but the audiovisual discourse of film narration itself: the discourse of mise-en-scene, cinematogcinematic stories. Cinematic discourse is filmmakers’ main expressive vehicle and primary form of communication with, and influence over, film viewers. The cinematic discourse is interpreted as a complex integrated socially and culturally conditioned mental-communicative phenomenon that is characterized by a combination of lingual and non-lingual codes in its structure and is polycoded and multimodal by its nature. The cinematic discourse contains more than two heterogeneous systems: verbal (speech), non-verbal (gestures, facial expressions, etc.) and non-lingual represented by cinematic means (close-up, camera movement, lighting, noise, music etc.). It is the inseparable combination of three semiotic systems, each is an obligatory element that serves to construct the cinematic meaning. The cinematic discourse contains various heterogeneous systems that make one perceptual flow. The polycoded nature of the cinematic discourse focuses on the combination of several code systems attracted by filmmakers to construct the meaning. The multimodal nature of the cinematic discourse emphasizes its dynamic character and focuses on the addressee considering his cognitive and social features. The combination of different semiotic systems conduces to the film meaning construction. The article also looks into the expediency of using slang words in the context of the topic, analyzes the series for the presence of the latter