Теоретичні засади еколого-географічного районування території обласного рівня

Abstract

Метою дослідження є узагальнення теоретичних засад еколого-географічного районування, розробка критеріїв, таксономічних одиниць та методики такого районування. Основними критеріями еколого-географічного районування пропонуються потенціал стійкості природних систем до антропогенного тиску (тобто їх здатність протистояти зовнішнім впливам, самоочищатися і самовідновлюватись, а також безвідмовно функціонувати в певному діапазоні фізико-географічних умов і антропогенного навантаження) та ступінь антропогенної трансформації ландшафтів (зміненість ландшафтних систем під впливом господарської діяльності людини). Основними таксономічними одиницями районування території обласного рівня автори вважають еколого-географічну систему еколого-географічний підрайон – еколого-географічний район. У публікації описано етапи еколого-географічного районування.

The aim of research is generalization of ecological-geographical districting theoretical principles, criteria development, taxonomical units and methodology of such districting. The potential of natural systems stability to anthropogenic pressure (abilities of landscapes and their components to become clean, to restore their structure and renew their function by virtue of the natural mechanisms of regeneration) and degree of anthropogenic transformation of landscapes (landscape systems changing under economic activity act) are offered as ecologicalgeographical districting basic criteria. Authors consider the ecological-geographical system ecologicalgeographical subdistrict ‒ ecological-geographical district as basic taxonomical units of regional level territory districting. The stages of ecological-geographical districting are described.