Трансформаційне лідерство академіка Ярослава Олійника тайого наукова школа

Abstract

Дослідження еволюції наукової думки пов’язане з оцінкою ролі окремих особистостей, лідерів, які не тільки самі генерують ідеї, висувають теорії та концепції, розвивають методологію, але й формують навколо себе наукові колективи однодумців та послідовників. Не всі керівники наукових інституцій та підрозділів стають визнаними лідерами та забезпечують успішний розвиток кафедр, відділів, факультетів, інститутів. Лише поєднання особистих якостей та сприятливого середовища забезпечують ефективний науковий поступ. Особливим типом успішного лідерства є трансформаційний, який базується на здатності лідера надихати та стимулювати, його добросовісності, самовідданості, науковості та своєчасному реагуванні на проблеми і виклики, що виникають. У суспільній географії яскравим прикладом такого трансформаційного лідера є академік Ярослав Олійник. Вплив лідера значною мірою визначається масштабом та значимістю його наукової школи. Наукова школа Ярослава Олійника сприяла стрімкому розвитку суспільної географії в Україні та презентації і визнанню її досягнень за межами країни. Тематично дослідження даної наукової школи спрямовані на розробку теорії та методології географічної науки, методики суспільно-географічних досліджень, географії природокористування та регіональної екологічної політики, трансформації територіальних систем природокористування, екологічної і природно-техногенної безпеки в регіональному вимірі, територіальної та комплексно- пропорційної організації економіки, соціальної географії та обґрунтування основ регіональної політики. Лідер школи Я. Олійник ідентифікував її як наукову школу «Регіональні суспільно-географічні процеси». Головний доробок наукової школи визначається, насамперед, ключовими ідеями, поглядами, науковими працями її лідера, а також широтою охоплення інших вчених – його послідовників. Але виробництво наукових знань вимірюється не тільки і не стільки кількістю опублікованих праць чи захищених дисертацій, як продукуванням нових ідей та визнанням наукових досягнень. З такої точки зору, наукова школа Ярослава Олійника, що є провідним осередком формування суспільно-географічної думки в Україні, є безперечно успішною.Метою даної статті є розкриття ролі академіка Ярослава Олійника як трансформаційного лідера наукової школи, яка характеризується складним переплетінням наукових ідей, поглядів та значним територіальним поширенням. У роботі проаналізовано витоки наукової школи через призму спадковості поглядів лідера, їх формування під впливом інших лідерів та наукових шкіл. Показано змістовну спрямованість дисертаційних досліджень Я. Олійника. Проаналізовано ключові праці вченого, зокрема відмічено методологічну роль навчальних посібників «Вступ до економічної і соціальної географії» та «Вступ до соціальної географії». Дослідницька програма академіка Я. Олійника найбільш повно розкрилася у тематиці дисертацій представників наукової школи, які поглиблювали його ідеї, розробляючи нові підходи до пізнання процесів регіонального розвитку. Під його керівництвом захищено 12 докторських та 39 кандидатських дисертацій. У статті представлено хронологію утворення наукової школи академіка Я. Олійника, що охоплює період з 1998 по 2020 рік. Ідентифіковано, що головними напрямами діяльності наукової школи є теорія, історія і методика суспільної географії, географія природокористування, географія населення та розселення, соціальна географія, суспільно-географічне регіонознавство, політична географія, управління розвитком регіону та регіональна політика. Розкрито основний доробок вчених наукової школи за кожним напрямів. Запропонований підхід до аналізу феномену трансформаційного лідерства доцільно розширити на всю українську географічну науку, щоб зрозуміти, які особисті риси та особливості інституційного середовища є визначальними щодо формування сталих наукових колективів та провідних наукових шкіл.

Исследование эволюции научной мысли связано с оценкой роли отдельных личностей, лидеров, которые не только сами генерируют идеи, выдвигают теории и концепции, развивают методологию, но и формируют вокруг себя научные коллективы единомышленников и последователей. Не все руководители научных учреждений и подразделений становятся признанными лидерами и обеспечивают развитие кафедр, отделов, факультетов, институтов. Только сочетание личных качеств и благоприятной среды обеспечивают эффективный научный прогресс. Особым типом успешного лидерства является трансформационный, основанный на способности лидера вдохновлять и стимулировать, его добросовестности, самоотверженности, научности и своевременном реагировании на проблемы и вызовы, которые возникают. В общественной географии ярким примером такого трансформационного лидера является академик Ярослав Олийнык. Влияние лидера в значительной степени определяется масштабом и значимостью его научной школы. Научная школа Ярослава Олийныка способствовала стремительному развитию общественной географии в Украине, презентации и признанию ее достижений за пределами страны. Тематически исследования данной научной школы направлены на разработку теории и методологии географической науки, методики общественно-географических исследований, географии природопользования и региональной экологической политики, трансформации территориальных систем природопользования, экологической и природно-техногенной безопасности в региональном измерении, территориальной и комплексно-пропорциональной организации экономики, социальной географии и обоснование основ региональной политики. Лидер школы Я. Олийнык идентифицировал ее как научную школу «Региональные общественно-географические процессы». Главные достижения научной школы определяются, прежде всего, ключевыми идеями, взглядами, научными трудами ее лидера, а также широтой охвата других ученых – его последователей. Но производство научных знаний измеряется не только и не столько количеством опубликованных работ или защищенных диссертаций, как продуцированием новых идей и признанием научных достижений. С такой точки зрения, научная школа Ярослава Олийныка, которая является ведущим центром формирования общественно-географической мысли в Украине, является, бесспорно, успешной.Целью данной статьи является раскрытие роли академика Ярослава Олийныка как трансформационного лидера научной школы, которая характеризуется сложным переплетением научных идей, взглядов и значительным территориальным охватом. В работе проанализированы истоки научной школы через призму наследственности взглядов лидера, их формирования под влиянием других лидеров и научных школ. Показано содержательную направленность диссертационных исследований Я. Олийныка. Проанализированы ключевые труды ученого, в частности отмечено методологическую роль учебных пособий «Введение в экономическую и социальную географию» и «Введение в социальную географию». Исследовательская программа академика Я. Олийныка наиболее полно раскрылась в тематике диссертаций представителей научной школы, которые углубляли его идеи, разрабатывая новые подходы к познанию процессов регионального развития. Под его руководством защищено 12 докторских и 39 кандидатских диссертаций. В статье представлена хронология образования научной школы академика Я. Олийныка, охватывающая период с 1998 по 2020 год. Идентифицировано, что главными направлениями деятельности научной школы являются теория, история и методика общественной географии, география природопользования, география населения и расселения, социальная география, общественно-географическое регионоведение, политическая география, управление развитием региона и региональная политика. Раскрыто основное наследие ученых научной школы по каждому из направлений. Предложенный подход к анализу феномена трансформационного лидерства целесообразно расширить на всю украинскую географическую науку, чтобы понять, какие личные качества и особенности институциональной среды являются определяющими по формированию устойчивых научных коллективов и ведущих научных школ.

The study of the evolution of scientific thought is associated with assessing the role of individuals, leaders who not only generate ideas themselves, put forward theories and concepts, develop methodology, but also form around themselves scientific teams of like-minded people and followers. Not all heads of scientific institutions and departments become recognized leaders and ensure the development of departments, departments, faculties, institutes. Only a combination of personal qualities and a supportive environment ensures effective scientific progress. A special type of successful leadership is transformational, based on the leader's ability to inspire and stimulate, his conscientiousness, dedication, scientific approach and timely response to problems and challenges that arise. In social geography, Academician Yaroslav Oliinyk is a vivid example of such a transformational leader. The influence of a leader is largely determined by the scale and significance of his scientific school. The scientific school of Yaroslav Oliynyk contributed to the rapid development of social geography in Ukraine, presentation and recognition of its achievements outside the country. Thematically, the research of this scientific school is aimed at developing the theory and methodology of geographical science, methods of socio-geographical research, geography of nature management and regional environmental policy, transformation of territorial systems of nature management, environmental and natural-technological security in the regional dimension, territorial and complex proportional organization of the economy, social geography and substantiation of the foundations of regional policy. The leader of the school, Y. Oliinyk, identified it as a scientific school "Regional socio-geographical processes". The main achievements of a scientific school are determined, first of all, by the key ideas, views, scientific works of its leader, as well as the breadth of coverage of other scientists - his followers. But the production of scientific knowledge is measured not only and not so much by the number of published works or defended dissertations, but by the production of new ideas and the recognition of scientific achievements. From this point of view, the scientific school of Yaroslav Oliinyk, which is the leading center for the formation of socio-geographical thought in Ukraine, is undoubtedly successful. The purpose of this article is to reveal the role of Academician Yaroslav Oliinyk as a transformational leader of a scientific school, which is characterized by a complex interweaving of scientific ideas, views and significant territorial coverage. The paper analyzes the origins of the scientific school through the prism of heredity of the leader's views, their formation under the influence of other leaders and scientific schools. The substantive orientation of Y. Oliinyk's dissertation research is shown. The key works of the scientist are analyzed, in particular, the methodological role of the textbooks "Introduction to Economic and Social Geography" and "Introduction to Social Geography" is noted. The research program of Academician Y. Oliinyk was most fully revealed in the topics of dissertations of representatives of the scientific school, who deepened his ideas, developing new approaches to understanding the processes of regional development. 12 doctoral and 39 master's theses were defended under his supervision. The article presents the chronology of the formation of the scientific school of Academician Y. Oliinyk, covering the period from 1998 to 2020. It was identified that the main directions of the scientific school's activity are theory, history and methodology of social geography, geography of nature management, geography of population and settlement, social geography, socio-geographical regional studies, political geography, regional development management and regional policy. The main heritage of the scientists of the scientific school in each of the directions is revealed. It is advisable to extend the proposed approach to the analysis of the phenomenon of transformational leadership to the entire Ukrainian geographical science in order to understand what personal qualities and features of the institutional environment are decisive for the formation of sustainable research teams and leading scientific schools.