Діалог „автор – герой – читач” у творчості Володимира Набокова”.

Abstract

Дисертація є новим в українському літературознавстві ґрунтовним дослідженням теоретико-літературознавчої проблеми інтерпретації художнього твору в площині діалогу „автора – героя – читача”. Під час дослідження було виявлено, що діалог як „множинність у єдності” є певною символічною фігурою культури, а справжня культура і є діалогом, бо як діалог вона зароджується, розгортається і завершується, відроджуючись знову у нескінченності своїх інтерпретацій. Діалог „автор – герой – читач”, побудований на засадах гри, визначає шляхи інтерпретації художніх творів (зокрема митців XX – XXI ст.), а тому дослідження цього феномену стає важливою складовою частиною вивчення світової культурної ситуації. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше у перспективі діалогіки докладно проаналізовано й переосмислено поняття „автора”, „героя”, „читача” як учасників художньої комунікації; виявлено багатовекторність функцій автора, героя і читача у процесі творчості-інтерпретації; типологізовано та систематизовано типи героїв і читачів у літературному доробку В. Набокова; виявлено закономірності й особливості діалогу „автор – герой – читач” у творах обраного для дослідження митця.

Диссертация представляет собой новое в украинском литературоведении глубокое исследование теоретико-литературоведческой проблемы интерпретации художественного произведения, которая основывается на диалоге „автор – герой – читатель”. В работе выявлено, что диалог как „множество в единстве” представляет собой своеобразную символическую фигуру культуры, а истинная культура и есть диалогом, потому что как диалог она возникает, развивается и завершается, возвращаясь в бесконечности своих интерпретаций. Диалогичность бытия мотивирует диалог в творчестве и само творчество как диалог; авторский замысел исходно диалогичен (направлен на коммуникацию с героем и читателем), иными словами, – диалогичность определяет творчество. В процессе развёртывания художественного произведения как художественной целостности именно диалогичность способствует возникновению художественного текста как живого организма, который живет по своим, только ему присущим, законам. Читательская рецепция направлена на мотивирующие, определяющие и интерпретационные моменты творчества как диалога: именно читатель включается в диалог как его участник, тем самым оправдывая творчество как бесконечную коммуникацию во множестве её завершений.

The dissertation is the first thorough research of the theoretical problem of the text interpretation on the basis of the dialogue between the author, the hero and the reader in the Ukrainian literary criticism. At the research work it has been found out that the dialogue as plurality in unity is a certain symbolic cultural figure, and the real culture is a dialogue, because as a dialogue it originates, develops and finishes revising again in the endless number of its interpretations. The dialogue “author – hero – reader”, made up on the basis of the game, determines the ways of interpretation of literary works (of the artists of XX – XXI centuries in particular), that's why the research of this phenomenom is an important part of the world cultural situation studies. The scientific novelty of the thesis is that the notions “author”, “hero” and “reader” as the participants of literary communication are analyzed in details and recomprehended in the perspective of dialogues for the first time; versatile trends of functions of the author, the hero and the reader in the process of interpretation are found out; as the types of heroes and readers in the literary works of the writer, chosen for the research are systematized; the objective laws and peculiarities of the dialogue “author – hero – reader” in the works of V. Nabokov are viewed.