Мотив (без)домності в романі Сергія Жадана «Інтернат»

Abstract

The article analyzes the image of the Lost Home in novel «Internat» by Serhii Zhadan. It is emphasized that Home is one of the dominant images in the writerʼs creative work, which is realized on various text levels. Chains of symbols are concentrated around it, and well-composed ranks of associations line up around it. The article draws attention to the fact that the motif of homelessness characteristics of S. Zhadan's creativity is interpreted as a painful but extremely necessary stage in the for-mation of heroes. Attention is drawn to the fact that the author uses the traditional motif of the road, appealing to the topic of farewell to his home and the possible (non) returning (to) the Home. Serhii Zhadan focuses on the problem of irrationality and "disorientation on the ground", a double trauma to the totalitarian past and militaristic today. The im-portant aspect in this case is the shaping of new vision of mental home in the societyʼs consciousness which is still in the permanent process of rebuilding its national identity and cultural memory. Home acts as a spatial metaphor for family memory. Interpreting the Home as a philo-sophical and ontological constant, the author addresses the problem of internal homeless-ness, existential orphanhood and conscious spiritual separation from the native land. It is indicated that the traumatic events in the novel are referred through the topos of the non-Home. In this context, it is important to analyze such loci in the novel as a boarding school, a train station, a motel, a checkpoint, and so on.

У статті проаналізовано образ Втраченого Дому в романі Сергія Жадана «Інтернат». Звернено увагу на те, що автор використовує традиційний мотив дороги, апелюючи до теми прощання з рідним домом та можливого (не)повернення (до)Дому. У цьому контексті важливим є аналіз таких локусів, як інтернат, вокзал, мотель, магістраль, блокпост тощо. Дім постає як просторова метафора родинної пам'яті. Сергій Жадан акцентує на проблемі невґрунтованості та «дезорієнтації на місцевості», подвійному травмуванні тоталітарним минулим та мілітарним сьогоднішнім. Відтак наголошено на проблемі ідентичності, самоусвідомлення, його втрати та пошуку. Тлумачачи Дім як філософсько-онтологічну константу, Сергій Жадан звертається до проблеми внутрішньої бездомності та екзистенційного сирітства. Аналізуючи травмоландшафт Донбасу, письменник ретельно вибудовує шлях до Дому як єдино можливий варіант повернення внутрішньої цілісності героїв, як можливість усвідомлення своєї ролі у макросвіті Великого Дому та шанс попрощатися із інтернатом як символічним простором внутрішньої колонії.

W artykule przeanalizowano wizerunek Utraconego Domu w powieści Serhija Żadana „Internat”. Zwraca się uwagę na fakt, że autor wykorzystuje tradycyjny motyw drogi, odwołując się do tematu pożegnania z domem rodzinnym i ewentualnego (nie)powrotu (do) Domu. W tym kontekście ważne jest przeanalizowanie takich pojęć locusowych, jak internat, dworzec, motel, magistrala, blockpost itp. Dom pojawia się jako metafora przestrzenna pamięci rodzinnej. Serhij Żadan podkreśla problem bezpodstawności i „utraty orientacji w miejscowości”, podwójnej traumy spowodowanej totalitarną przeszłością i militarystyczną teraźniejszością. Znakiem tego podkreśla się problem tożsamości, samoświadomości, jej utraty i poszuki-wań. Interpretując Dom jako konstantę filozoficzno-ontologiczną, Serhij Żadan odwołuje się do problemu wewnętrznej bezdomności i egzystencjalnego sieroctwa. Analizując kra-jobraz Donbasu, pisarz dokładnie buduję drogę do Domu jako jedyny możliwy sposób przywrócenia wewnętrznej integralności bohaterów, jako okazję do uświ-adomienia własnej roli w makroświecie Wielkiego Domu i szansę pożegnania z inter-natem jako symboliczną przestrzenią wewnętrznej kolonii.