Владика Полікарп (Сікорський) і процес інституалізації Української автокефальної православної церкви формації 1942 р.

Abstract

Мета дослідження: розкрити участь митрополита Полікарпа (Сікорського) в процесі інституалізації Української Автокефальної Православної Церкви формації 1942 р. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, критичного підходу до аналізу джерельного матеріалу. Також робота базується на застосуванні як конкретно-історичних (системно-структурного, порівняльно-історичного, хронологічного), так і загальнонаукових методів (описового, систематизації, логічного) з притаманними їм аналізом, синтезом та узагальненням. Сукупність цих методів і дала можливість простежити і оцінити роль владики Полікарпа (Сікорського) у процесі інституалізації Української Автокефальної Православної Церкви в зазначений період. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу невідомих раніше архівних документів і матеріалів, з’ясовано безпосередню участь Митрополита Полікарпа у створенні Адміністратури Автокефальної Церкви на визволених українських землях. Висновки. У період німецько-радянської війни в Україні відновлено Українську автокефальну православну церкву керівником якої став владика Полікарп (Сікорський). Участь Митрополита Полікарпа (Сікорського) в релігійно-політичних процесах на теренах окупованої України стала визначальною у процесі створення української Церкви. Основними векторами архіпастирської праці владики Полікарпа в окупованій Україні стали задоволення духовних потреб вірних через забезпечення кадрового потенціалу Автокефальної православної церкви з рукоположенням єпископів та духовенства. У лютому 1942 р. у Пінську проведено Собор єпископів Автокефальної церкви, який прийняв рішення про хіротонії єпископів та створення єпархій Української церкви. Багато зусиль докладено для організації та розвитку управлінського апарату Адміністратури, подолання церковного поділу в Україні, вироблення моделі відносин із окупаційною владою та реагування на радянську церковну пропаганду.

Purpose of the study: to reveal the participation of Metropolitan Polycarp (Sikorsky) in the process of institutionalization of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church of the Formation in 1942. The methodology of the study is based on the principles of historicism, objectivity, critical approach to the analysis of source material. Also, the work is based on the application of both specific-historical (system-structural, comparative-historical, chronological) and general scientific methods (descriptive, systematization, logical) with their inherent analysis, synthesis and generalization. The combination of these methods made it possible to trace and evaluate the role of Bishop Polycarp (Sikorsky) in the process of institutionalization of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church during the period. The scientific novelty is that for the first time in Ukrainian historiography, based on the analysis of previously unknown archival documents and materials, the direct participation of Metropolitan Polycarp in the creation of the Administration of the Autocephalous Church in the liberated Ukrainian lands was discovered. Conclusions. During the German-Soviet War, the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church was restored to Ukraine by Bishop Polycarp (Sikorsky). The participation of Metropolitan Policarp (Sikorsky) in the religious and political processes in the territory of occupied Ukraine became decisive in the process of creation of the Ukrainian Church. The principal vestiges of Bishop Polycarp’s archpastoral work in occupied Ukraine were the spiritual needs of the faithful by providing the cadre of the Autocephalous Orthodox Church with the ordination of bishops and clergy. In February 1942, the Council of Bishops of the Autocephalous Church was held in Pinsk, which decided on the consecration of bishops and the creation of dioceses of the Ukrainian Church. Much effort has been put into organizing and developing the administrative apparatus of the Administration, overcoming the church divide in Ukraine, developing a model of relations with the occupying power, and responding to Soviet church propaganda.