Індустріальні процеси в Івано-Франківській області (1944–1991 рр.)

Abstract

Мета дослідження – висвітлити особливості процесу «соціалістичних перетворень» на прикладі окремо взятої Івано-Франківської (Станіславської) області, здобутки і прорахунки економічної політики партійно-радянської влади. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу невідомих раніше архівних документів і матеріалів, охарактеризовано зміни у промисловості Івано- Франківської області крізь призму «соціалістичної індустріалізації», висвітлено техніко- економічні показники, що впливали на довгострокові тенденції, які й сьогодні визначають стан українського суспільства. Стрижневою проблемою становлення економіки було технічне переозброєння. Інвестиційна політика держави «не сприяла» цьому – значну частину капітальних вкладень спрямовували на розширення масштабів виробництва завдяки новому будівництву. Саме це найбільшою мірою стосується західного регіону республіки. Висновки. В економіці поєднувалися два типи відтворення: екстенсивних джерел зростання (експлуатація нових природних багатств, трудових ресурсів) та інтенсивних, що удосконалювало структуру виробництва і систему управління. Західний регіон республіки розвивався прискореними темпами, проте низький рівень техніки, недосконалість технологій знижували вплив на економічну ефективність. Незважаючи на деяке збільшення масштабів промислового зростання у дев’ятій – дванадцятій п’ятирічках, його ефективність знижувалася. При цьому виснажувалися основні природні ресурси західного регіону УРСР, насамперед вугілля, нафта, газ, калійні солі. Прищеплення командно-адміністративній економіці елементів ринку було принципово неможливим – оскільки все вирішували не виробники, а партійно-державний апарат.

The purpose of the study is to highlight the peculiarities of the process of «socialist transformations» on the example of a separate Ivano-Frankivsk (Stanislav) region, the achievements and miscalculations of the economic policy of the party-Soviet authorities. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, author's objectivity, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historicaltypological, historical-system) methods. The scientific novelty is that for the first time in the Ukrainian historiography, based on the analysis of previously unknown archival documents and materials, changes in the industry of the Ivano-Frankivsk region through the prism of «socialist industrialization» are characterized, technical and economic indicators influencing long-term tendencies that determine the state of Ukrainian society today are highlighted. Technical re-equipment was the core problem of economy formation. The state's investment policy «did not contribute» to this – a large part of the capital investment was directed to expanding production due to to new construction. This is the most relevant for the western region of the republic. Conclusions. In the economy, two types of reproduction were combined: extensive sources of growth (exploitation of new natural resources, labor resources) and intensive ones, which improved the structure of production and the management system. The western region of the republic was developing at an accelerated rate, but the low level of technology and the imperfection of technologies reduced the impact on economic efficiency. Despite some increase in industrial growth during the ninth – twelve five-year plan, its performance was declining. At the same time, the basic natural resources of the western region of the USSR, primarily coal, oil, gas, and potassium salts, were depleted. Inoculation of the elements of the market eonomy to the command and administrative economy was fundamentally impossible – because everything was decided not by the manufacturers, but by the party-state apparatus.