Підхід резилієнс у реабілітації соціально-дезадаптованих підлітків

Abstract

У статті проаналізовано загальні підходи до проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків. Встановлено, що соціальна дезадаптація є наслідком дії стресової проблемної ситуації в житті особистості і характеризується невмінням підлітків здійснювати притаманні віку форми діяльності. Представлено ознаки дезадаптації підлітків, серед яких неспроможність виконувати різні види діяльності; протиправні вчинки, що не відповідають встановленим у суспільстві нормам; деформація системи ціннісних орієнтацій, втрата соціальних зв’язків; погіршення нервово-психічного здоров’я; агресивна поведінка, вживання алкоголю й психоактивних речовин. З’ясовано, що до «групи ризику» соціальної дезадаптації відносять підлітків із неблагополучних сімей, з проявами девіантної поведінки, важковиховуваних, підлітків, які опинились у складній життєвій ситуації. Означені категорії потребують реабілітації – відновлення здібностей дитини до нормальної поведінки та розвитку шляхом цілісної організації її життєдіяльності. В якості реабілітаційного підходу запропоновано використовувати «резилієнс», що передбачає комплекс заходів для підтримки соціально дезадаптованих підлітків, які опинилися у кризовій ситуації, створення сприятливих умов для їхнього розвитку. Представлено поради Американської психологічної асоціації щодо підвищення резилієнс у соціально дезадаптованих підлітків.

It is analyzed in the article the general approaches to the problem of rehabilitation of socially disadvantaged adolescents. It has been established that social disadaptation is a consequence of the stressful problem situation in a person’s life. It is characterized by the inability of adolescents to carry out age-specific forms of activity. There are signs of adolescents’ disadaptation. For example including failure to perform various activities, are presented; unlawful acts that do not meet the norms established in society; deformation of the system of value orientations, loss of social ties; deterioration of the nervous and mental health; aggressive behavior, the use of alcohol and psychoactive substances. It was found that adolescents from disadvantaged families, with manifestations of deviant behavior. These are difficult adolescents who find themselves in a difficult life situation. They are classified as “risk groups” of social maladaptation. These categories require rehabilitation – the child’s abilities restoration to normal behavior. As a rehabilitation approach, it is proposed to use “resiliency” – a peculiar person’s ability to amortize the emergencies impact. It involves a set of measures to support socially disadvantaged adolescents who find themselves in a crisis situation, creating favorable conditions for their development. Two approaches were established by scholars to understanding the essence of “resiliency”. The first approach interprets resiliency as an individual characteristic that protects from life problems and prevents the development of mental disorders. It manifests itself as an opportunity to adapt to different external conditions. According to the second approach, resiliency is a dynamic process in which a positive adaptation takes place under difficult living conditions. There are presented the American Psychological Association recommendations for increasing the resiliency of socially disadapted adolescents. It is emphasized on the need of social ties formation; assisting those who need it; support of daily regime; switching to other activities; take care of yourself; setting and achieving goals; positive perception of oneself; prospect formation for the future; study of their capabilities; making changes.