Історія музичної педагогіки в Україні як метаісторія

Abstract

В статті розглядаються основні ознаки історії розвитку цивілізації як метаісторії, обгрунтовується погляд на історію музично-педагогічної думки та освіти в Україні як метаісторію. З’ясовується, що змістом музичної педагогіки в Україні є наскрізні інваріантні структури, постійні величини, породжені мовою музичних знаків як особливою формою мистецької комунікації, наявність яких і є ознакою метаісторії. Метаісторичний підхід значно розширює пізнавальні можливості традиційної методології і дає можливість трактувати хід музично-педагогічного розвитку як становлення особистості, що є смислом історії.

В статье рассматриваются основные признаки истории развития цивилизации как метаистории, обосновывается взгляд на историю музыкально-педагогической мысли и образования в Украине как метаисторию. Выясняется, что содержание музыкальной педагогики в Украине составляют сквозные инвариантные структуры, постоянные величины, порожденные языком музыкальных знаков как особой формой художественной коммуникации, наличие которых и является признаком метаистории. Метаисторический подход расширяет познавательные возможности традиционной методологии и дает возможность трактовать ход музыкально-педагогического развития как становление личности, что является смыслом истории.

The article deals with the main features of the civilization history as a metahistory. The author's view is justified on the history of musical and pedagogical ideas and education in Ukraine as metahistory. It turns out that the content of music education in Ukraine is invariant structure, constant generated musical language of signs as a special form of artistic communication, the presence of which is a feature of metahistory. Metahistorical approach significantly expands the cognitive capabilities of traditional methodologies and allows to interpret the course of musical and pedagogical development as identity formation, which is a sense of history.