Розвиток гуманістичної спрямованості педагогічної думки в епоху віхових культур Стародавнього світу та Середньовіччя.

Abstract

Дисертація присвячена проблемі розвитку гуманістичної cпрямованості педагогічної думки в епоху віхових культур Стародавнього світу та Середньовіччя. На основі науково обґрунтованих тенденцій (у прагненні до пізнання Логосу (Нусу); у стані нірвани; єднанні з Дао; слідуванні волі Божій) розвитку гуманістичної спрямованості педагогічної думки через епістему (спостереження), антропологічну рефлексію крізь епохи віхових культур Стародавнього світу систематизовано результати педагогічних поглядів у створенні принципово нової особистісно зорієнтованої концепції гуманістичної спрямованості, яка включає виокремлене аксіологічне поле цінностей окресленого періоду, основою якого є абсолютні цінності: Доброта, Любов, Мудрість, домінантні якості (благоговіння, самопожертва; терпіння, людяність і обов'язок, благородство, совісна воля, стриманість, смиренність, радість, довготерпіння, милосердя, лагідність, братолюбство; прощення, поступлення, повчання; праведність, чеснотність, мовчазність, скромність; знання прекрасного, першосущного, божественного; прощення – поступлення – повчання), методи самопізнання (екзистенційний, епістемологічний, синергетичний), засоби формування якостей: щоденна молитва, віра, богослужіння, покаяння, наслідування заповідей блаженств, споглядання, обряди, медитація.

Диссертация посвящена проблеме развития гуманистической направленности педагогической мысли в эпоху осевых культур и средневековья. На основе научно обоснованных тенденций (в стремлении к познанию Логоса (Нусу); в состоянии нирваны; единении из Дао; следовании воле Божьей) развития гуманистической направленности педагогической мысли через эпистемологическую парадигму, антропологическую рефлексия сквозь эпохи осевых культур Древнего мира систематизированы результаты педагогических взглядов по созданию принципиально новой личностно сориентированной концепции гуманистической направленности. Она включает выделенное аксиологическое поле ценностей данного периода, основой которого являются: абсолютные ценности Доброта, Любовь, Мудрость, доминантные качества (благоговение, самопожертвование; терпение, человечность и обязанность, благородство, совестливая воля, сдержанность, смиренность, радость, долготерпение, милосердие, кротость, братолюбие; прощение, поступление, наставление; праведность, чеснотность, молчаливость, скромность; знание прекрасного, истинного, божественного; прощение – поступление – наставление); методы самопознания (экзистенциональный, эпистемологический, синергетический); средства формирования качеств: ежедневная молитва, вера, богослужение, покаяние, подражание заповедям блаженств, созерцания, обряды, медитация.

This dissertation is devoted to the problem of humanistic direction of the pedagogical thought in the epochs of the the Axial cultures and the Middle Ages. In the thesis the systematization of the pedagogical approaches to the problem of humanistic direction of the researched period is carried out. The tendecies of the pedagogical thought of the the Axial cultures through the epistemological paradigm, antropological reflection are studied. Axiological field of values (absolute values), qualities, methods of self-determination of the the Axial cultures and the Middle Ages are defined. Professional ethic character of the pedagogical thought in the epochs of the the Axial cultures and the Middle Ages is analysed. These research materials may be used in learning the general pedagogy and history of pedagogy or in making special courses up.