Символ землі та специфіка його художнього втілення у французькій, бельгійській та швейцарській франкомовній прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (романи Е. Золя, К. Лемоньє, Ш.-Ф. Рамюза).

Abstract

У дисертації досліджено специфіку символіки землі в романах Е. Золя, К. Лемоньє, Ш.-Ф. Рамюза. Визначено генезис, особливості семантики і функції символу землі в художньому творі (концептуальну, імагологічну, конструктивну, динамічну, символічну, жанрово-стильову). Розкрито загальні тенденції літературного процесу і авторські стратегії в художньому втіленні символу землі кінця XIX – початку XX століть. УЕ. Золя цей символ відображає безмежну владу землі над людиною, стаючи центром романної структури (‘Земля”). К. Лемоньє використовує символ землі у трактуванні таємної сутності життя землі як Матері (буття і людини). Ш.-Ф. Рамюз надає символу землі значення “малої батьківщини”. Встановлено, що, незважаючи на відмінності в підходах митців, символ землі зберігає в собі архетипне ядро і глибоку вкоріненість у національному ґрунті, поєднуючи національно специфічне і загальнолюдське. Синтетизм символу землі виявляється і в поєднанні елементів різних напрямів, течій – реалізму, натуралізму, натуризму, неоромантизму. Це позначилася на розвитку рустичного роману кінця XIX – початку XX століть. Крізь призму символу землі як літературного етнообразу висвітлено національну специфіку франкомовних літератур Швейцарії, Бельгії та Франції.

В диссертации раскрыта специфика символики земли в романах Э. Золя, К. Лемоньє, Ш.-Ф. Рамюза. Установлены генезис, семантика и функции символа земли в художественном произведении (концептуальная, имагологическая, конструктивная, динамическая, символическая, жанрово-стилевая). В художественном воплощении символа земли выявлены общие тенденции литературного процесса и авторские стратегии писателей. УЭ. Золя этот символ отражает безграничную власть земли над человеком, становлясь центром романной структуры (‘Земля”). К. Лемоньє использует символ земли для трактовки скрытой сущности жизни земли как Матери (бытия и человека). Ш.-Ф. Рамюз придает символу земли значение “малой родины”. Несмотря на различия в художественных подходах писателей, символ земли сохраняет в себе архетипное ядро и национальные корни, совмещая национально специфическое и общечеловеческое. Синтетизм символа земли проявляется и в сочетании элементов разных направлений и течений – реализма, натурализма, натуризма, неоромантизма. Это оказало влияние на развитие рустического романа конца XIX – начала XX в.в. Сквозь призму символа земли как литературного этнообраза виявлено национальную специфику франкоязычных литератур Швейцарии, Бельгии и Франции.

The thesis studied the symbol of land functioning in the textual space of the rustic novel masterpieces presented by “La Terre” by E. Zola, by the little-known novels of Swiss French-speaking writer Ch.-F. Ramuz “Aimé Pache, peintre vaudois” and “Circonstances de la vie” and by the little-known novels of Belgian French-speaking writer C. Lemonnier “Au Coeur frais de la Forêt”, “La Fin des Bourgeois”, “L’Homme en Amour”. The thesis illustrated different functions that the symbol of land can fulfill in the text: conceptual, imagological, constructive, dynamic, symbolic and stylistic-gender. The research proved that the symbolic reading of the image of the land takes place when one compares it with the content and idea, which an author puts in a novel. In “La Terre” by E. Zola the symbol is used: the image of land is so important that all stylistic devices of the novel are focused around it. That is why this symbol became the center of the novel. C. Lemonnier uses the image of the land when explaining the mysterious essence of Land-Mother. Ch.-F. Ramuz leads the reader to understanding the connection “the same – the other”, synthesizing the image of land as the symbol of motherland.