Теоретико-методологічні засади дослідження комплексної зеленої зони міста

Abstract

У дослідженні охарактеризовано закономірності формування поняття «комплексна зелена зона міста». Встановлено, що під категорією «зелена зона міста» розуміють систему зелених насаджень, лише за межами населеного пункту. Тоді як комплексна зелена зона міста включає озелененні, водні та вкриті рослинним покривом території міста і приміської зони. Варто зазначити, що до структури комплексної зеленої зони також відносять водні об’єкти та сільськогосподарські угіддя, які у літню пору виконують важливі екологічні і соціальні функції. Враховуючи це, нами проведено групування функцій комплексної зеленої зони міста та виокремлено чотири основні групи: екологічні, соціальні, економічні та кліматорегулюючі, із подальшою їх диференціацією. Встановлено, що комплексна зелена зона міста виконує переважно екологічні та соціальні функції, а отже, її можна розглядати, як соціоекологічний об’єкт дослідження. Виявлено, що на сьогоднішній день, науково обґрунтованими та законодавчо закріпленими структурними елементами комплексної зеленої зони міста є лісопаркова та лісогосподарська частини. Лісопаркова частина включає зелені насадження загального користування, обмеженого користування та спеціального призначення. Які у свою чергу можуть розташовуватися на території забудови міста, за межами забудови у межах міста, за межами міста у межах зеленої зони та на неозначених територіях. На основі функціонально-просторового підходу нами запропоновано в межах комплексної зеленої зони міста виділяти такі структурні елементи: ядра, зелені коридори та локальні озелененні території. Виокремлення цих структурних елементів спрощує систему картування і візуалізації зеленої зони, сприяє більш детальному її вивченню та враховує усі без виключення озеленені територій міста. Такий уніфікований підхід підтверджує ідею Владімірова В.В. про те, що комплексна зелена зона міста – це своєрідний природний каркас планувальної структури урбоекосистеми.

Главной целью статьи выступает обобщение теоретико-методологических подходов изучения комплексной зеленой зоны города и разработка унифицированного подхода к выделению ее структурных элементов. В ходе исследования использованы научные разработки отечественных и зарубежных ученых в области геоэкологии, конструктивной географии и урбоэкологии. В статье впервые приведены разработанные автором идеи относительно группировки функций и выделение структурных элементов комплексной зеленой зоны города. В исследовании охарактеризированы закономерности формирования понятия «комплексная зеленая зона города» (КЗЗГ). Установлено, что категория «зеленая зона города» обозначает систему зеленых насаждений, только за пределами населенного пункта. Тогда как комплексная зеленая зона города включает озеленение, водные и покрытые растительным покровом територии города и пригородной зоны. Стоит отметить, что в структуру комплексной зеленой зоны также входят водные объекты и сельскохозяйственные угодья, которые в летнее время выполняют важные экологические и социальные функции. Учитывая это, нами проведено группировку функций комплексной зеленой зоны города и выделены четыре основные группы: экологические, социальные, экономические и климаторегулирующие, с последующей их дифференциацией. Установлено, что комплексная зеленая зона города выполняет преимущественно экологические и социальные функции, а, следовательно, ее можно рассматривать как социоэкологический объект исследования. Выявлено, что на сегодняшний день, научно обоснованными и законодательно закрепленными структурными элементами комплексной зеленой зоны города есть лесопарковая и лесохозяйственная части. Лесопарковая часть включает зеленые насаждения общего пользования, ограниченного пользования и специального назначения, которые располагаются на территории застройки города, за пределами застройки в черте города, за пределами города в пределах зеленой зоны и на неопределенных территориях. На основе функционально-пространственного подхода предложено в рамках комплексной зеленой зоны города выделять следующие структурные элементы: ядра, зеленые коридоры и локальные озелененные территории. Выделение этих структурных элементов упрощает систему картографирования и визуализации КЗЗГ, способствует более детальному ее изучению и учитывает, все без исключения, озелененные территории города. Такой унифицированный подход подтверждает идею Владимирова В.В. о том, что комплексная зеленая зона города - это своеобразный природный каркас планировочной структуры урбоэкосистемы.

The main purpose of the article is to summarize the theoretical and methodological approaches to the study of the complex green area of the city and to develop a unified approach to the separation of its structural elements. In the course of the research, the scientific developments of domestic and foreign scientists in the field of geoecology, constructive geography and urban ecology were used. The article first presents the ideas developed by the author on the grouping of functions and the separation of structural elements of a complex green area of the city. The study describes the patterns of formation of the concept of «complex green area of the city». It is established that the category «green zone of the city» means the system of green space, only outside the settlement. The complex green area of the city includes landscaping, water and vegetation of the city and suburban area. It is worth noting that the structure of the complex green zone also includes water bodies and farmland, which in the summertime perform important environmental and social functions. In view of this, we have grouped the functions of the complex green zone of the city and distinguished four main groups: ecological, social, economic and climate-regulating, with their further differentiation. It is established that the complex green zone of the city mainly performs environmental and social functions, and therefore, it can be considered as a socio-environmental object of study. It is revealed that today, scientifically substantiated and legally fixed structural elements of the complex green zone of the city are forest park and forest-management parts. The forest parkland includes green spaces of general use, restricted use and special purpose. Which may be located within the city development area, outside the city development, outside the city within the green zone and in undefined territories. Based on the functional-spatial approach, we are proposed to distinguish the following structural elements within the complex green area of the city: nucleus, green corridors and detached green areas. The isolation of these structural elements simplifies the system of mapping and visualization of the green zone, contributes to its more detailed study and takes into account all the green areas of the city without exception. This unified approach proves idea Vladimirov V. that the complex green zone of the city is a kind of a natural framework of the planning structure of the urban ecosystem. Therefore, it can be argued that the purpose of this scientific article is fulfilled. The first part of the study clearly traces the systematization of theoretical and methodological approaches to the interpretation of the concept of a complex green area of the city. The functions of the CGZC are separated and grouped. The second part summarizes the approaches to the structuring of the CGZC and substantiates the idea of identifying the three main structural elements of the complex green zone of the city: nuclei, green corridors and local landscaping. The elementary scheme of the CGZC is illustrated; different groups of green spaces occupy giving a clear idea of what the natural framework of an urbanized environment should look like and what place it.