POLISH «GREAT EMIGRATION» OF 1831–1870: TRANSFORMATION OF IDEOLOGICAL AND OUTLOOK FOUNDATIONS OF LIBERATION MOVEMENT

Abstract

The purpose of the article is the attempt to study the influence of the «great emigration» of 1831 – 1870 on the transformation processes of the main ideological and outlook foundations and the organizational forms of the Polish national liberation movement, as well as to outline the key social and socio-political circumstances of the Polish emigrant environment life in Western Europe. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, an authoritative objectivity, a moderate narrative constructivism, an anthropological approach, as well as special historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty is that for the first time in the Ukrainian historical science the transformation process of the main ideological and philosophical foundations of the liberation movement of the «great Polish emigration» period of 1831 – 1870 has been substantiated. Conclusions. For almost four decades, Polish «great emigration» had undergone an internal transformation; its social and political programmes have evolved; its main problem was the struggle for the national liberation and democratic social change. The analysis of the historical and political aspects of the Polish «great emigration» emergence in 1831 – 1870 and the peculiarities of its justification for the Poles' desire to struggle for a national freedom, a public liberation, the aspiration for independence, lead to the conclusion that the Polish «great emigration» contributed to the spread of a national liberationdemocratic ideas.

Мета дослідження полягає насамперед у спробі дослідити вплив «великої еміграції» 1831 – 1870 рр. на процеси трансформації головних ідейно-світоглядних засад та організаційних форм польського національно-визвольного руху, а також окреслити ключові соціальні та суспільно-політичні обставини життя польського емігрантського середовища у Західній Європі. Методологія дослідження опирається на принципи історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, антропологічний підхід, а також спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історичній науці обґрунтовано процес трансформації головних ідейно-світоглядних засад визвольного руху періоду «великої польської еміграції» 1831 – 1870 рр., акцентовано на прагненні до боротьби за національну свободу, суспільне визволення, незалежність. Висновки. Упродовж майже чотирьох десятиліть польська «велика еміграція» зазнавала внутрішньої трансформації, еволюціонували її суспільні та політичні програми, її основною проблемою була боротьба за національне визволення і демократичні суспільні зміни. Дослідження історико-політичних аспектів виникнення польської «великої еміграції» 1831 – 1870 рр. та особливостей обґрунтування нею прагнення поляків до боротьби за національну свободу, суспільне визволення, прагнення до незалежності, дає підстави зробити висновок, що польська «велика еміграція» сприяла поширенню демократичних ідей про національне визволення.