Gender-sensitive university as a subject of social interaction in the territorial community

Abstract

The article deals with an actuality and social demand of a gender-sensitive university as a subject of social interaction in the territorial community. The mechanisms, content and structure of the gender-sensitive approach in preparing future social workers for working with socially vulnerable groups of the population in the context of the gender methodology are revealed. The gender-sensitive environment at the university is interpreted as gender-equitable, based on the principles of social justice, gender equality, egalitarianism and parity of both sexes. The main directions of implementation of gender-sensitive approach to the university environment are shown. The principles of gender education and ways of introducing gender and educational technics into the activities of Gender Education Centers and the School of Gender Equality schools as volunteering schools are described. The mechanisms of formation of egalitarian consciousness of future social workers by the spreading of the system of gender knowledge and reconstruction of gender stereotypes are substantiated. The results of conducting gender audit as innovative tools for implementing socially important projects in the territorial community are presented. Effective ways of social partnership are shown.

У статті обґрунтовується актуальність та соціальна затребуваність ґендерночутливого закладу вищої освіти (ЗВО) як суб’єкта соціальної взаємодії у територіальній громаді. З точки гендерної методології розкриті механізми, зміст та структура ґендерночутливого підходу у підготовці майбутніх соціальних працівників до роботи з соціально вразливими верствами населення. Ґендерночутливе середовище у ЗВО розглядається як ґендерно-справедливе, що базується на принципах соціальної справедливості, ґендерної рівності, еґалітарності та паритетності статей. Показані основні ефективні шляхи імплементації ґендерночутливого підходу в університетське середовище. Описані принципи ґендерної просвіти (науковість, об’єктивність ґендерних знань; адекватність їх освоєння віковим можливостям студентів/студенток та їх майбутнім вихованцям; позитивізм і толерантність у ставленні до статей та міжстатевого спілкування; опора на власний життєвий досвід, критичне осмислення засвоєних настанов щодо життя в статі; суб’єктна позиція (позиція актора) як умова активізації ґендерного самовизначення та саморефлексії в учбовому діалозі; розвінчування статевих стереотипів; рівноцінність «чоловічого» та «жіночого» начал в аналізі дидактичного матеріалу, відмова від стратегії маргіналізації жіночого як другорядного). Розкрито особливості впровадження ґендерно-освітніх технологій в діяльність ґендерно-освітніх центрів та школи ґендерної рівності як школи волонтерства. Обґрунтовано механізми формування еґалітарної свідомості майбутніх соціальних працівників шляхом поширення системи ґендерних знань та реконструкції статевих стереотипів. Представлені результати проведення ґендерного мейнстримінгу та аудиту як інноваційних інструментів реалізації соціально-важливих проектів у територіальній громаді. Показані ефективні шляхи соціального партнерства.