THEORETICAL BASIS OF THE ORGANIZATION OF THE GENDER-EQUITABLE ENVIRONMENT IN THE FOREIGN AND UKRAINIAN EDUCATIONAL SYSTEM

Abstract

The article deals with a theoretical and methodological analysis of the organization of a gender-equitable educational environment in the context of foreign and native approaches. The terminology field of the research in the foreign and native scientific literature is determined. The peculiarities of the organization of a gender-equitable environment in the USA, Canada, Germany and the Scandinavian countries are characterized. The common and different features in methodological approaches were identified. The conceptual-categorical apparatus of the research (“Gender Equitable Learning Environment”, “Gender-balanced Education”, “Gender Equality in Education”, “Gender-equitable Education”, “Gender-fair Education”, “Non-discrimination Education”, «Non-sexist Education”, “Human Rights Friendly School”) is given. The progressive ideas of implementation of foreign experience to the native practice organization of a gender-equitable educational environment are highlighted. The author’s interpretation of the concept “gender-equitable environment”, its content and structure (spatial-subject, psychodidactic, social components) are formulated. The gender-equitable environment is creative-developing, health-saving, non-discriminatory and inclusive environment for children, which are relevant to the principles of social justice, gender equality, child-centrism, egalitarianism, non-discriminatory education, and “partnership pedagogy”, gender “matrix” of humanistic pedagogical heritage. The conceptual model of creating a gender-equitable environment on the basis of the integration of competency, personal oriented and gender approaches in the context of reforming the national education is substantiated. The mechanisms of creating an educational environment for children and youth on the basis of “partnership pedagogy” and gender “matrix” of humanistic pedagogical heritage are described.

Представлений теоретико-методологічний аналіз організації ґендерно-справедливого освітнього середовища в контексті зарубіжних та українській підходів. Визначено термінологічне поле дослідження в зарубіжній та українській літературі. Охарактеризовано особливості організації ґендерно-справедливого середовища у США, Канаді, Німеччині, країнах Скандинавії, виявлено спільне та відмінне у методологічних підходах до проблеми. Подано понятійно-категоріальний апарат дослідження («ґендерно-справедливе освітнє середовище», «ґендерно-збалансована освіта», «гендерна рівність в освіті», «ґендерно-справедлива освіта», «недискримінаційна освіта», «несексистська освіта», «школа, де поважають права людини»). Виокремлені прогресивні ідеї реалізації зарубіжного досвіду у вітчизняну практику створення гендерно-справедливого освітнього середовища в Україні. Розкрито авторське розуміння поняття «ґендерно-справедливе середовище». Ґендерно-справедливе середовище розглядається як творчо-розвивальне, здоров’язбережувальне, недискримінаційне, інклюзивне середовище для дітей (з урахуванням їх статі, віку, інвалідності, етнічної приналежності, раси тощо), що базується на принципах соціальної справедливості, ґендерної рівності, дитиноцентризму, еґалітаризму, недискримінаційної освіти. У структурі ґендерно-справедливого середовища виокремлено три компоненти: просторово-предметний (розташування закладу, інтер’єр та екстер’єр, наявність зон відпочинку, тло, на основі якого розгортаються стосунки всіх учасників навчально-виховного процесу); психодидактичний (змістова сфера – навчальні плани і програми, підручники, навчальні посібники, форми, методи і прийоми навчання та виховання, які зумовлені психологічними цілями побудови освітнього процесу); соціальний (суб’єкти освітнього процесу – вчителі, батьки, учні/учениці; комунікаційна сфера (стиль взаємостосунків педагогічного колективу із учнями та батьками). Обґрунтовано концептуальну модель створення ґендерно-справедливого середовища в умовах реформування національної освіти, на засадах інтеграції компетентнісного, особистісно орієнтованого та ґендерного підходів. Описуються механізми створення освітнього середовища для дітей та молоді на засадах «педагогіки партнерства» та ґендерної «матриці» гуманістичної педагогічної спадщини.

Представлен теоретико-методологический анализ организации гендерно-справедливой образовательной среды в контексте зарубежных и отечественных подходов. Определено терминологическое поле исследования в зарубежной и отечественной литературе. Охарактеризованы особенности организации гендерно-справедливой среды в США, Канаде, Германии, странах Скандинавии, определены общие и отличительные черты в методологических подходах к проблеме. Представлен понятийно-категориальный аппарат исследования («гендерно-справедливая образовательная среда», «гендерно-сбалансированное образование», «гендерное равенство в образовании», «гендерно-справедливое образование», «недискриминационное образование», «несексистское образование», «школа, где уважают права человека»). Выделены прогрессивные идеи реализации зарубежного опыта в практику создания гендерно-справедливой образовательной среды в Украине. Раскрыто авторское понимание понятия «гендерно-справедливая среда», ее содержание и структура (пространственно-предметный, психодидактический, социальный компоненты). Гендерно-справедливая среда рассматривается как творчески развивающая, здоровьесохраняющая, недискриминационная, инклюзивная образовательна среда, основана на принципах социальной справедливости, гендерного равенства, детоцентризма, эгалитарности и недискримнации. Обоснованно концептуальную модель создания гендерно-справедливой среды в условиях реформирования национальной системы образования, на основе интеграции компетентностного, личностно ориентированного и гендерного подходов. Описываются механизмы создания образовательной среды для детей и молодежи на основе «педагогики партнерства» и гендерной «матрицы» гуманистической педагогического наследия.