Приватний сектор житла у Харкові в роки НЕП (1921–1928 рр.)

Abstract

У цій публікації розглянуто умови розвитку приватного сектору в Україні в роки НЕП на прикладі Харкова. Методологія дослідження передбачає використання аналітичного підходу, відповідно до якого, оцінка фактичного матеріалу здійснювалася одночасно у двох площинах – з боку офіційних структур (виявлення цілей влади у ставленні до населення та дій стосовно житла, що випливали із вказаних цілей) та з боку населення (опис реакції громадян на нову політику відносно житла та їх заходів щодо ігнорування чи обходу встановлених регулятором заборон у сфері житлової політики). З’ясовано, що основна мета житлової політики влади у роки НЕП (1921–1928 рр.) передбачала збереження та відновлення житлового фонду. Виявлено протиріччя між відносно м’якою політикою офіційної влади із заохочення індивідуального будівництва та заходами із планомірного скорочення такого будівництва, яке здійснювалося переважно «нетрудовими елементами» і не відповідало комуністичній концепції колективного проживання.

This publication discusses the conditions for the development of the private sector in Ukraine in the period of the New Economic Policy (NEP) through the example of Kharkiv. The research methodology involves the use of an analytical approach, according to which the assessment of the actual material was carried out in parallel at two levels – in terms of the official structures (the identification of the goals of authorities in relation to the population and actions related to housing arising from the stated purposes) and in terms of the population (a description of the reaction of citizens on a new housing policy and their measures to ignore or circumvent the housing policy bans set by the regulator). It was clarified that the main purpose of the housing policy of the authorities during the years of the NEP (1921–1928) was to preserve and restore the housing stock. At the same time, the state clearly set the goal of consolidating capital and efforts of citizens to restore the housing stock. It was established that the construction of private housing contradicted the concept of the Bolsheviks on the socialization of life. A discrepancy was found between the relatively soft policy of the official government to encourage individual construction and measures for the systematic reduction of such construction, which was carried out mainly by «nonlabor elements» and did not correspond to the communist concept of collective residence. Since 1928, individual construction of the population of Kharkiv was severely controlled not only administration of the enterprises through which financing, but also the state in general was carried out. Supervision and control provided ordering of individual housing construction, strengthening of technical supervision of it and development of actions for its rationing in scales of the whole country.