Класифікація типів модальності: функціонально-семантичний підхід

Abstract

У статті представлено модальність як систему функціонально-семантичних значень, що відображає співвідношення об’єктивної і суб’єктивної дійсності у свідомості і мовленні людини. Семантико-синтаксична структура модальності включає внутрішню і зовнішню модальні рамки. Внутрішня модальна рамка забезпечує зв’язок між предикатом і його актантами; зовнішня – між модальним суб’єктом і пропозицією в цілому. У кожному типі модальності точка зору мовця виступає в особливому аспекті актуалізації. Відповідно, епістемічна й евіденційна модальності виражають відношення мовця до значення істинності або фактичний статус пропозиції і в сукупності становлять пропозиційну модальність. Тоді як деонтична і динамічна модальності відносяться до неактуалізованих подій, які не відбулися, але є потенційно можливими і складають подійну модальність.

В статье представлена модальность как система функционально-семантических значений, отражающий соотношение объективной и субъективной действительности в сознании и речи человека. Семантико-синтаксическая структура модальности включает внутреннюю и внешнюю модальные рамки. Внутренняя модальная рамка обеспечивает связь между предикатом и его актантами; внешняя – между модальным субъектом и пропозицией в целом. В каждом типе модальности точка зрения говорящего выступает в особом аспекте актуализации. Соответственно, эпистемическая и эвиденциальная модальности выражают отношение говорящего к значению истинности или фактический статус предложения и в совокупности составляют пропозициональную модальность. Тогда как деонтическая и динамическая модальности относятся к неактуализированным событиям, которые не состоялись, но потенциально возможны и составляют событийную модальность.

The article presents modality as a system of functional-semantic meanings reflecting the relation of objective and subjective reality in human mind and speech. Semantic-syntactic structure of modality includes internal and external modal frames. The internal modal frame provides a connection between the predicate and its actants, while external – between the modal subject and the proposition as a whole. In each type of modality, the speaker’s stance is in a particular aspect of actualization. Accordingly, epistemic and evidential modalities express the speaker’s attitude to the truth value or the actual status of the proposition and collectively constitute a propositional modality. While deontic and dynamic modalities relate to non-actualized events that have not occurred, but are potentially feasible and constitute an event modality.