http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/54 ISSN 2307-1222 Sat, 04 Apr 2026 07:36:21 GMT 2026-04-04T07:36:21Z http://dspace.tnpu.edu.ua:80/retrieve/e07f6aab-5e6f-41fb-8d9b-6b5a4c997ffb/studia_methodologica.jpg http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/54 http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40004 Назва: Полікодовість інтернет-мему: лінгвокогнітивні та соціолінгвістичні аспекти (на матеріалі англійської мови) Автори: Ущина, Валентина; Панасенко, Софія Короткий огляд (реферат): У статті розглядаються полікодові особливості Інтернет-мемів як одного з найпоширеніших жанрів сучасної цифрової комунікації, а також аналізуються лінгвокогнітивні та соціолінгвістичні аспекти їх функціонування в англомовному середовищі. У другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у сфері мовознавства дедалі більше почала приділятися увага дослідженню складних семіотичних утворень, у яких взаємодіють різні канали комунікації. Це зумовлено зростанням інтересу до міждисциплінарних підходів, що дають змогу розглядати текст не лише як мовний об’єкт, а й як багатовимірну систему, де поєднуються вербальні й невербальні коди. Сучасні науковці наголошують, що традиційне уявлення про текст як виключно вербальний феномен є доволі вузьким і не відповідає реаліям цифрової епохи. Цей підхід уже не здатний пояснити специфіку новітніх форм комунікації, які постають у глобалізованому інформаційному просторі та активно поширюються завдяки Інтернет-технологіям і соціальним медіа. Тексти дедалі частіше набувають полікодової природи, тобто поєднують різнорідні коди: мовний, візуальний, акустичний, графічний тощо. Такі мультимодальні утворення створюють особливі умови для сприйняття та інтерпретації, адже сенс виникає у взаємодії різних каналів, а не у межах одного мовного рівня. Це зумовлено тим, що інформаційне суспільство тяжіє до економії часу та ресурсів у передачі даних, а отже, прагне інтеграції кількох способів подання смислу в одному повідомленні. У цьому контексті Інтернет-меми становлять показовий об’єкт для аналізу, оскільки вони є типовим зразком полікодового тексту, що поєднує вербальні елементи з візуальними та соціокультурними маркерами. Їхня популярність свідчить про зміну моделей комунікації – від лінійного викладу інформації до інтегрованих форм, де важливу роль відіграє культурна інтертекстуальність. Вивчення полікодовості Інтернет-мемів дає змогу не лише глибше зрозуміти сучасні процеси мовної та соціальної динаміки, а й окреслити перспективи подальших досліджень у сфері когнітивної лінгвістики, семіотики та соціолінгвістики.; This article examines the polycode features of internet memes as one of the most widespread genres of modern digital communication and analyses the linguocognitive and sociolinguistic aspects of their functioning in the English-speaking environment. In the second half of the 20th – early 21st century, the field of linguistics has increasingly focused on the study of complex semiotic formations in which different communication channels interact. This is due to the growing interest in interdisciplinary approaches that allow text to be viewed not merely as a linguistic object but as a multidimensional system where verbal and non-verbal codes are combined. Contemporary scholars emphasise that the traditional conception of text as an exclusively verbal phenomenon is rather narrow and does not correspond to the realities of the digital age. This approach is no longer capable of explaining the specificity of emerging forms of communication that arise in the globalised information space and are actively disseminated through internet technologies and social media. Texts are increasingly acquiring a polycode nature, that is, combining heterogeneous codes: linguistic, visual, acoustic, graphic, and so on. Such multimodal formations create particular conditions for perception and interpretation, as meaning emerges through the interaction of different channels rather than within a single linguistic level. This is conditioned by the fact that information society tends toward economy of time and resources in data transmission, and therefore strives for the integration of multiple ways of presenting meaning in one message. In this context, internet memes constitute a telling object for analysis, as they are a typical example of polycode text that combines verbal elements with visual and sociocultural markers. Their popularity attests to a shift in communication models: from linear presentation of information to integrated forms where cultural intertextuality plays an important role. The study of the polycode nature of internet memes allows not only for a deeper understanding of contemporary processes of linguistic and social dynamics, but also outlines prospects for further research in the fields of cognitive linguistics, semiotics, and sociolinguistics. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40004 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40003 Назва: Мовна об’єктивація понятійного складника концепту FRIEDEN у сучасній німецькій мові Автори: Семенюк, Тетяна; Мороз, Анастасія Короткий огляд (реферат): У статті розглядається понятійний складник концепту FRIEDEN у межах когнітивної лінгвістики. Актуальність теми зумовлюється тим, що концепт FRIEDEN має величезне значення для німецькомовної культури, оскільки він відображає досвід історичних катастроф, суспільних трансформацій і пошуків гармонійного співіснування. Мир у німецькій лінгвокультурі постає не лише як юридично закріплений стан, а й як символ духовної злагоди, внутрішньої безпеки та культурної стабільності. Саме тому вивчення його семантичної структури у словникових джерелах є необхідним кроком для подальшого комплексного аналізу. У дослідженні використано дефініційний метод, що дав змогу зіставити дані сучасних німецьких тлумачних словників (Duden, DWDS, Verben, PONS). Результати аналізу показали, що ядро концепту формують значення, пов’язані з офіційно зафіксованим миром і договірними угодами, які мають політико-правовий характер. Водночас у словниках виразно окреслюються семи, що належать до стану гармонійного співіснування, суспільної згоди й узгодженості інтересів. До периферії потрапляють значення, які хоч і менш поширені, проте демонструють додаткові смислові нашарування: відсутність війни та насильства, а також духовний вимір миру, пов’язаний із релігійним досвідом і відчуттям захищеності у вищій силі. Отримані результати підтвердили багатовимірність концепту FRIEDEN, який поєднує юридичні, політичні, соціальні й релігійно-ціннісні аспекти. Це дає змогу розглядати його не лише як мовну одиницю, що позначає відсутність конфлікту, а й як культурний маркер, який відображає глибинні уявлення німецького суспільства про справедливість, стабільність та безпеку. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення образного й аксіологічного складників концепту FRIEDEN у німецькомовному публіцистичному дискурсі, де він набуває нових смислових акцентів у зв’язку з актуальними політичними подіями.; The article focuses on the conceptual component of the notion FRIEDEN within the framework of cognitive linguistics. The relevance of the study is explained by the fact that the idea of peace has always played a crucial role in German linguoculture, reflecting historical experience, collective memory, and cultural values. In German, FRIEDEN does not simply denote the absence of war or open conflict; it functions as a key cultural symbol, carrying legal, political, social, and spiritual meanings. For this reason, the definitional analysis of its lexical representation in dictionaries becomes an important step towards a broader cognitive and cultural investigation. The methodological basis of the research is the definitional method, which enabled the comparison of dictionary entries from Duden, DWDS, Verben, and PONS. The analysis revealed that the core of the concept consists of meanings associated with a legally secured state of peace, official agreements, and the idea of harmonious coexistence. At the same time, the periphery of the concept is represented by less frequent but significant semantic components, such as the absence of violence and armed conflict, as well as a religious dimension of peace connected with spiritual security and trust in divine protection. The results confirm that FRIEDEN is a multidimensional cognitive construct. It integrates political and juridical aspects with cultural, social, and axiological layers, which distinguishes it from closely related notions like RUHE («calm») or SICHERHEIT («security»). The study demonstrates that peace in German linguoculture should be interpreted not only as a condition of political order but also as a culturally loaded phenomenon, deeply embedded in values, ethical orientations, and collective identity. Future research may concentrate on the figurative and axiological components of FRIEDEN in German publicistic discourse, where the concept undergoes constant semantic shifts under the influence of current political and social events. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40003 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40002 Назва: Барокове зображення образу Князя Олександра у «Ляменті дому княжат Острозьких» Дем’яна Наливайка Автори: Миненко, Юрій; Сидорчук, Наталія Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено комплексному аналізу барокових елементів у творі Дем’яна Наливайка «Лямент дому княжат Острозьких», що є одним із найвиразніших текстів літературного осередку Острога кінця XVI – початку XVII ст. У дослідженні окреслено постать самого автора – визначного діяча поряд із Герасимом Смотрицьким, а також простежено витоки його життєпису та діяльності. Зокрема, розглянуто походження братів Наливайків, роль Дем’яна як настоятеля церкви св. Миколая в Острозі, його участь у Берестейському соборі та зв’язок із політичними виступами Северина Наливайка. Окрему увагу приділено полемічному контексту, у якому закріпився термін «наливайки» як синонім православних, а також періоду 1602–1605 рр., коли Дем’ян очолював друкарню в Дерманському монастирі. Імовірним приводом до написання «Ляменту» був похорон князя Олександра Острозького 2 лютого 1604 р. Твір постає багатоголосим дискурсом, де основним наратором є сам небіжчик, тоді як у вступі звучить голос персоніфікованої України. Саме тут уперше в українській літературі виразно окреслено образ Матері-України, що оплакує власних дітей. Подальші мовні партії спрямовані до дружини покійного, до дітей та друзів; у них звучать заклики до вірної служби Речі Посполитій і водночас до збереження православної віри, що уможливить відновлення слави роду й імені («ідея вічного повернення»). Також удалося визначити, що у творі домінує барокова концепція марнотності світу й невідворотності смерті, осмисленої як природний порядок буття. Одним із наскрізних символів постає образ свічки, що втілює крихкість і швидкоплинність людського життя. Кульмінаційна мовна партія позначена драматичною експресією та містифікацією: від імені князя Януша виголошено слова про смерть дружини, хоча історично він залишився неодруженим і бездітним. Цей прийом розкриває притаманну добі барокову динаміку й спрямованість на емоційне враження реципієнта.; The article offers a comprehensive analysis of baroque elements in Damian Nalyvaiko’s «The Lament for the Ostroh Princes’ House», one of the most distinctive texts of the Ostroh literary circle at the turn of the sixteenth and seventeenth centuries. The study outlines the author’s figure – an eminent personality alongside Herasym Smotrytskyi – while also tracing the origins of his biography and activities. Particular attention is paid to the background of the Nalyvaiko brothers, Demian’s role as abbot of St. Nicholas Church in Ostroh, his participation in the Brest Council, and his association with the political uprisings of his brother Severyn Nalyvaiko. The polemical context is emphasized, especially the use of the term «nalyvaiky» as a synonym for the Orthodox, as well as the years 1602–1605, when Demian directed the printing house of the Dermanskyi Monastery. The likely occasion for the composition of the Lament was the funeral of Prince Oleksandr Ostrozkyi on February 2, 1604. The work unfolds as a polyphonic discourse: while the deceased himself serves as the main narrator, the prologue resonates with the voice of a personified Ukraine. This passage marks the first explicit appearance in Ukrainian literature of the image of Mother Ukraine lamenting her children. Further sections are addressed to the late prince’s wife, children, and friends, combining appeals for faithful service to the Polish–Lithuanian Commonwealth with exhortations to preserve the Orthodox faith, which would ensure the restoration of family honor and the continuity of the name (the «idea of eternal return»). The study demonstrates that the text is dominated by a baroque conception of worldly vanity and the inevitability of death, interpreted as the natural order of existence. A recurring symbolic motif is the candle, representing the fragility and transience of human life. The climactic section is marked by dramatic expressiveness and mystification: words about the death of his wife are placed into the mouth of Prince Janusz, although historically he remained unmarried and childless. This artistic device exemplifies the baroque dynamics of the text and its orientation toward emotional impact on the recipient. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40002 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40001 Назва: VERBALIZATION OF SOCIAL CONTRASTS IN THE NOVEL “NORTH AND SOUTH” BY ELIZABETH GASKELL Автори: MARICHKA Anna; HARASYM Tetiana Короткий огляд (реферат): The article presents a linguostylistic analysis of Elizabeth Gaskell’s novel «North and South» in the context of the social contrasts of the Victorian era. The study's theoretical basis is the concepts of L. Bulahovsky, O. Selivanova, T. Yeshchenko, and I. Kochan regarding the nature of individual style and the methodology for analyzing a literary text. The paper outlines that language in a literary text performs an aesthetic and a sociolinguistic function, reflecting society's class, cultural, and ideological divisions. Based on the novel «North and South», it is traced how lexical, syntactic and intonational means serve as markers of the characters’ social affiliation: southern heroes (Margaret Hale, her family) are characterized by intellectualized, morally colored vocabulary, complex syntactic structures and reflexive intonation; instead, the northern characters (Thornton, workers) use business, economic, dialect vocabulary, fragmentary remarks and emotional exclamations. The article identifies the role of metaphor, color symbolism, and genre-intonation changes in forming spatial and social contrasts. It is revealed that Elizabeth Gaskell uses language as a means of social analysis, where each linguistic register serves as a marker of class, professional, and moral identity. Special attention is paid to the combination of the poetic style of the South with the realistic, dynamic language of the North, which symbolizes the gradual overcoming of class boundaries and the achievement of social harmony. Significantly, the language system of the novel is a holistic model of Victorian society, in which the artistic word combines aesthetic, sociological, and ideological functions, and linguostylistic analysis makes it possible to identify the deep mechanisms of interaction of language, culture, and society in literary discourse.; У статті здійснено лінгвостилістичний аналіз роману Елізабет Гаскелл «Північ і Південь» у контексті соціальних контрастів вікторіанської епохи. Теоретичну основу дослідження становлять концепції Л. Булаховського, О. Селіванової, Т. Єщенко та І. Кочан щодо природи індивідуального стилю й методики аналізу художнього тексту. Окреслено, що мова в художньому творі виконує не лише естетичну, а й соціолінгвістичну функцію, відображаючи класові, культурні та ідеологічні розмежування суспільства. На матеріалі роману «Північ і Південь» простежено, як лексичні, синтаксичні та інтонаційні засоби служать маркерами соціальної приналежності персонажів: південні герої (Маргарет Хейл, її родина) характеризуються інтелектуалізованою, морально забарвленою лексикою, складними синтаксичними структурами та рефлексивною інтонацією; натомість північні персонажі (Торнтон, робітники) послуговуються діловою, економічною, діалектною лексикою, уривчастими репліками та емоційними вигуками. У тексті визначено роль метафорики, кольорової символіки та жанрово-інтонаційних змін у формуванні просторових і соціальних контрастів. Виявлено, що Елізабет Гаскелл використовує мову як засіб соціального аналізу, де кожен мовний регістр виконує функцію маркера класової, професійної й моральної ідентичності. Особливу увагу приділено поєднанню поетичної стилістики Півдня з реалістичною, динамічною мовою Півночі, що символізує поступове подолання класових меж і досягнення соціальної гармонії. Важливо, що мовна система роману є цілісною моделлю вікторіанського суспільства, у якій художнє слово поєднує естетичну, соціологічну та ідеологічну функції, а лінгвостилістичний аналіз дає змогу виявити глибинні механізми взаємодії мови, культури та соціуму в художньому дискурсі. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40001 2025-01-01T00:00:00Z