http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41272 Thu, 18 Jun 2026 20:31:47 GMT 2026-06-18T20:31:47Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41345 Назва: Концепт діалогічності у науково-педагогічному дискурсі Автори: Павлик, Н. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено критичний аналіз концепту діалогічності в українському науково-педагогічному дискурсі з метою з’ясування його теоретичних засад, змістових трансформацій та евристичного потенціалу в умовах сучасних освітніх змін. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу до діалогу в освітній політиці та практиці, водночас – відсутністю системного осмислення діалогічності як методологічного принципу розбудови освіти. Методологічну основу становлять концептуальний аналіз категорії «діалогічність», порівняльне зіставлення україномовних і англомовних джерел, а також критичне прочитання праць з педагогіки, філософії освіти та соціальної теорії. У дослідженні простежено, що в українській педагогічній літературі діалогічність переважно трактується як характеристика міжособистісної взаємодії, метод або форма організації навчання, інструмент педагогіки партнерства. Такий підхід сприяє гуманізації освітнього процесу, однак водночас зводить діалог до технології комунікації, не розкриваючи його онтологічного та соціокультурного виміру. Порівняльний аналіз англомовних досліджень засвідчує, що у міжнародному академічному просторі діалогічна педагогіка представлена як цілісна методологічна рамка, що поєднує епістемологічні, аксіологічні та соціальні аспекти освітньої взаємодії, розглядаючи діалог як спосіб конструювання знання і формування демократичної культури участі. У статті обґрунтовано, що фрагментованість українських інтерпретацій пов’язана з домінуванням інструментального підходу та недостатньою інтеграцією міждисциплінарних ресурсів. Висновки дослідження акцентують необхідність переходу від розуміння діалогу як педагогічного прийому до концепту діалогічності як міждисциплінарної методології, що здатна інтегрувати освітні практики, ціннісні орієнтації та соціальні контексти сучасної школи. Запропоноване переосмислення відкриває перспективи для подальших теоретичних розробок і формування цілісної моделі діалогічної педагогіки в українському науковому просторі.; The article provides a critical analysis of the concept of dialogicality in Ukrainian scientific and pedagogical discourse in order to clarify its theoretical foundations, semantic transformations, and heuristic potential in the context of contemporary educational changes. The relevance of the study is determined by the growing interest in dialogue in educational policy and practice, alongside the lack of a systematic understanding of dialogicality as a methodological principle for the development of education. The methodological framework includes conceptual analysis of the category of dialogicality, comparative examination of Ukrainian- and English-language sources, and critical analysis of works in pedagogy, philosophy of education, and social theory. The study demonstrates that in Ukrainian pedagogical literature dialogicality is predominantly interpreted as a characteristic of interpersonal interaction, a method or form of organizing learning, and a tool of partnership pedagogy. While this approach contributes to the humanization of the educational process, it simultaneously reduces dialogue to a communicative technique and does not fully reveal its ontological and sociocultural dimensions. A comparative analysis of English-language research shows that in the international academic context dialogic pedagogy is presented as a coherent methodological framework integrating epistemological, axiological, and social aspects of educational interaction, and considering dialogue as a way of constructing knowledge and fostering a democratic culture of participation. The article argues that the fragmented character of Ukrainian interpretations is related to the dominance of an instrumental approach and the insufficient integration of interdisciplinary resources. The conclusions substantiate the need to move from understanding dialogue as a teaching method toward conceptualizing dialogicality as an interdisciplinary methodology capable of integrating educational practices, value orientations, and social contexts of contemporary schooling. Such reconceptualization opens prospects for further theoretical development and for the formation of a coherent model of dialogic pedagogy within the Ukrainian academic field. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41345 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41344 Назва: Українське студентство як вразлива група населення в умовах війни Автори: Литовченко, О.; Іванова, І. Короткий огляд (реферат): У статті висвітлюються результати дослідження особливостей соціальної вразливості здобувачів вищої освіти в умовах війни. Вразливість в соціальній роботі ми розглядаємо як наявність ризиків потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників, зокрема таких, як війна. В рамках дослідження проведено аналіз міжнародних звітів, національних і зарубіжних наукових досліджень у сфері соціальної вразливості, соціальної роботи з вразливими групами населення; опитування 646 здобувачів вищої освіти Університету «Україна» в різних регіонах України і зарубіжжі; визначено найбільш вразливі групи студентів; ідентифіковано ризики потрапляння студентів у СЖО; схарактеризовано потреби у соціальній і психологічній допомозі і підтримці; встановлено зв’язок між соціальними умовами життя і потребою у психологічній допомозі і підтримці. Зроблено висновки про необхідність підтримки здобувачів освіти, створення безпечного освітнього середовища, формування мережі соціальних зв’язків і контактів, які базуються на цінностях емпатії, взаємодопомоги, поваги, забезпечують зменшення соціальної вразливості та збереження соціального і психологічного здоров’я.; The article highlights the results of a study of the features of social vulnerability of higher education students in wartime. Vulnerability is studied as a natural human tendency to instability and at the same time the ability to recover from difficult life circumstances; according to common features or the established identity of a person or group of people; understanding it as an integral part of the social situation and social position, in which a person is unable to overcome the situation on their own; certain stages of transition from one stage of life to another. We consider vulnerability in social work as the presence of risks of falling into difficult life circumstances due to the influence of adverse external and/or internal factors, in particular, such as war. The study analysed international reports, national and foreign scientific research in the field of social vulnerability, social work with vulnerable groups of the population; surveyed 646 higher education students of the University of Ukraine in different regions of Ukraine and abroad; identified the most vulnerable groups of students; identified the risks of students getting into SJS; characterized the needs for social and psychological assistance and support; established the connection between social living conditions and the need for psychological assistance and support. The conducted study revealed the absence of students who would indicate that they or their families undergo social support in social service centres as individuals in difficult life circumstances. The majority of students demonstrate independence and autonomy in solving the problems they face, relying on the resources of the family and their immediate social environment. This group of education seekers needs social inclusion and integration into the educational space, the creation of a safe educational environment, the formation of social capital, a network of social ties and contacts that are based on the values of empathy, tolerance, mutual assistance, respect, and goodwill, and ensure the reduction of social vulnerability and the preservation of social and psychological health among higher education seekers. Conclusions were drawn about the need to support education seekers, create a safe educational environment, form a network of social ties and contacts that are based on the values of empathy, mutual assistance, and respect, ensure the reduction of social vulnerability and the preservation of social and psychological health. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41344 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41343 Назва: Правове регулювання інтеграції ціннісно-орієнтованої освіти в світський простір на прикладі ПВНЗ «Український гуманітарний інститут» Автори: Куриляк, В. Короткий огляд (реферат): Стаття є комплексним дослідженням нормативно-правових засад функціонування в Україні закладів вищої освіти, заснованих релігійними організаціями, з фокусом на кейсі ПВНЗ «Український гуманітарний інститут». Актуальність роботи обумовлена трансформацією українського освітнього простору від монополії державної ідеології до плюралістичної моделі. Встановлено, що правова архітектура діяльності таких ЗВО є складною і базується на конституційних гарантіях свободи віросповідання (ст. 35), спеціальному законодавстві про свободу совісті, а також нормах освітнього права. Критично важливим є положення про те, що відокремлення школи від церкви в Україні не забороняє існування приватного сектору, де релігійний компонент є визначальним. Досліджено, що правова модель «Приватний ЗВО з релігійним засновником» є найефективнішою для поєднання академічного визнання (ліцензії та дипломи державного зразка) з конфесійною ідентичністю (духовною формацією). На прикладі ПВНЗ «Український гуманітарний інститут» показано, що інтеграція адвентистської філософії освіти, яка базується на біблійних цінностях, реалізується через варіативну складову навчальних планів (до 25% навантаження) та блок ціннісно-орієнтованих дисциплін («Християнська етика», «Наука і релігія» тощо). Підкреслюється, що система духовно-етичної формації у виші має чітке нормативне закріплення у Статуті та внутрішніх актах, що включають Кодекс академічної доброчесності та правила внутрішнього розпорядку. Держава, через механізми НАЗЯВО (акредитація та постакредитаційний моніторинг), контролює якість освітних програм, гарантуючи, що релігійна спрямованість не йде в розріз із державними стандартами. Стійкість моделі забезпечується статусом неприбуткової установи та фінансовою підтримкою засновника (Церкви Адвентистів Сьомого Дня).; The article presents a comprehensive study of the regulatory and legal framework governing the functioning of higher education institutions in Ukraine founded by religious organizations, with a particular focus on the case of the Private Higher Educational Institution «Ukrainian Institute of Arts and Sciences». The relevance of the study is обусловлена the transformation of the Ukrainian educational landscape from the monopoly of state ideology to a pluralistic model. It is established that the legal architecture regulating the activities of such higher education institutions is complex and is based on constitutional guarantees of freedom of religion (Article 35 of the Constitution of Ukraine), specific legislation on freedom of conscience, as well as norms of educational law. Of critical importance is the provision that the constitutional principle of separation of church and state in Ukraine does not prohibit the existence of a private educational sector in which a religious component plays a defining role. The study demonstrates that the legal model of a «private higher education institution with a religious founder» is the most effective for combining academic recognition (state licensing and nationally recognized diplomas) with confessional identity (spiritual formation). Using the example of the Private Higher Educational Institution «Ukrainian Institute of Arts and Sciences», the article shows that the integration of Adventist educational philosophy, grounded in biblical values, is implemented through the variable component of curricula (up to 25% of the academic workload) and a block of value-oriented disciplines (such as «Christian Ethics», «Science and Religion», etc.). It is emphasized that the system of spiritual and ethical formation within the institution has clear normative consolidation in the Charter and internal regulations, including the Academic Integrity Code and internal rules of conduct. The state, through the mechanisms of the National Agency for Higher Education Quality Assurance (NAQA) – specifically accreditation and post-accreditation monitoring – exercises oversight of the quality of educational programs, ensuring that religious orientation does not conflict with national educational standards. The sustainability of this model is ensured by the institution’s non-profit status and financial support from its founder, the Seventh-day Adventist Church. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41343 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41342 Назва: Рефлексія та професійна комунікація як ключові вектори фахової підготовки здобувачів вищої освіти соціального профілю Автори: Сорока, Ольга Вікторівна; Лещук, Галина Василівна; Петришин, Людмила Йосипівна Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовано сучасні підходи до професійної підготовки здобувачів вищої освіти соціального профілю з акцентом на розвиток рефлексії та професійної комунікації. Розглянуто різні наукові трактування понять «рефлексія» і «соціальна комунікація», причому рефлексію визначено як здатність студента осмислювати власний досвід та формувати індивідуальну стратегію професійного становлення через конструювання образу майбутнього «Я». Встановлено, що професійно орієнтовані освітні компоненти ОПП «Соціальна робота» («Основи професійної комунікації», «Теорія соціальної роботи», «Менеджмент соціальної роботи») мають значний потенціал для розвитку освітньої рефлексії і комунікативної компетентності. Особливу увагу приділено різним формам рефлексії — усній, письмовій і колективній — які урізноманітнюють освітній процес та сприяють формуванню активного, самостійного і соціально відповідального майбутнього фахівця. Розкрито роль викладача як тьютора і фасилітатора, здатного створювати умови для включення студентів у процес самостійного навчання та професійної взаємодії, а також наведено приклади організації навчальних конференцій і нестандартних форм лекцій як ефективних засобів формування рефлексивних і комунікативних навичок.; The article examines contemporary approaches to the professional training of higher education students in the social field, emphasizing the development of reflection and professional communication as key components of their education. Various scholarly interpretations of the concepts of “reflection” and “social communication” are analyzed, with reflection defined as students’ ability to critically evaluate their own experience and construct an individual strategy for professional development through envisioning their future professional self. It is established that professionally oriented educational components of the bachelor’s program in Social Work (“Fundamentals of Professional Communication,” “Theory of Social Work,” and “Social Work Management”) possess significant potential for fostering reflective and communicative competencies. Special attention is given to different forms of reflection – oral, written, and collective – which diversify the educational process and contribute to the formation of active, responsible, and creative professionals. The article emphasizes the role of the teacher as a tutor and facilitator who, through reflective understanding of students, creates conditions for independent learning, active participation, and productive professional interaction. Methods aimed at stimulating students’ cognitive engagement are highlighted, including the use of reflection-oriented technological forms of organizing learning and research activities both in classroom settings and during independent study. Practical examples are provided, such as the organization of educational conferences, alternative lecture formats (lecture-conference, lecture-discussion, lecture-presentation, and lectures incorporating role-play or practical tasks), as well as structured written reflective assignments that enable students to critically analyze, evaluate, and discuss theoretical and practical issues. It is argued that integrating reflective and communicative practices into professionally oriented courses not only facilitates students’ mastery of theoretical material but also develops practical competencies essential for effective social work. The systematic implementation of such approaches encourages students to actively involve their personal selves in the learning process, transforming it into a space for self-actualization, and to cultivate skills in self-management, decision-making, teamwork, and professional dialogue. The article concludes that reflection and professional communication are interrelated and mutually reinforcing categories, the integrated use of which in the training of social workers promotes the formation of competent, independent, and socially responsible professionals prepared for effective practice in the contemporary social environment. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41342 2026-01-01T00:00:00Z