http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30690 Sat, 04 Apr 2026 19:51:24 GMT 2026-04-04T19:51:24Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30702 Назва: Напрями технології навчання дорослих іноземної мови Автори: Якушенко, Інна Короткий огляд (реферат): У статті розглядаються методологічні засади напрямів технології навчання дорослих в умовах безперервної освіти. Указуються головні важелі соціально-економічного розвитку суспільства, які є головними чинниками внесення змін у традиційну освіту й розширення її меж в умовах глобалізації. Дорослому учневі та викладачу надається новий статус. Розкривається вплив концепції вільного навчання на сферу навчання та її поступовий перехід у сферу освітніх послуг в умовах вільного навчання. Підкреслюється важливість застосування освітніх технологій для задоволення попиту, що зростає, дорослого населення на якісні освітні послуги. Акцентується увага на основних напрямах розвитку освіти в другій половині ХХ століття. Розглядаються поняття науки андрагогіки, андрагогічної моделі навчання й умови її виникнення. З’ясовується причина наповнення новим змістом поняття освітніх технологій у навчальному процесі. Аналізується кожна умова андрагогічної моделі та доводиться важливість дотримання перерахованих умов у навчальному процесі. Формулюються цілі навчання дорослих учнів та акцентується увага на обов’язковості врахування вікових і психолого-лінгвістичних особливостей навчання дорослих людей іноземної мови. Порівнюється навчання іноземної мови дорослих учнів і людей молодшого віку з метою з’ясувати ступінь глибини розуміння й осмислення. Виокремлюється 10 андрагогічних принципів навчання дорослих людей. Детальний аналіз кожного принципу має на меті допомогти викладачу під час навчання дорослих учнів сформувати методично правильну структуру заняття й наповнити його необхідним змістом для досягнення цілей навчання. Стаття розкриває шляхи реалізації напрямів технології навчання дорослих людей іноземної мови в площині безперервної освіти як складника розвитку особистості професіонала. Під час навчання дорослих іноземної мови пропонується застосовувати як основу андрагогічну модель навчання та андрагогічні принципи, що ґрунтуються на психологічних і педагогічних засадах.; The article describes the methodological basis of directions of adult learning techniques within continuous learning. Instruments of socio – economic development of society being main factors introducing changes to traditional education and expanding its scope within the context of globalization are defined. A new status is given to an adult learner and a teacher. Influence of the continuous education in the education sphere and its slowly moving to the sphere of educational services within continuous education are revealed. Importance of implementation of learning techniques for meeting increasing demand of adults for quality education is underlined. Much attention to main directions of education development in the second half of the 20th is paid. The notions of andragogics, andragogic model of learning, and conditions of its formation are considered. The reason for giving a new meaning to the term learning techniques in the education process is revealed. Each condition of andragogic model is analyzed and importance of their applying during the training is proved. Objectives for adult learning are defined and attention to the necessity of taking into account age and psycho – linguistic peculiarities in teaching adults a foreign language is focused. Language training of adults and younger adults aiming at determining the depth of understanding and conceptualization is compared. Ten basic principles of adult learning are stressed. Detailed analysis of every principle will be of great importance for a teacher to structure a lesson and give concrete content for achieving educational objectives. The article reveals the ways of implementing directions in adult learning techniques a foreign language in the plane of continuous education as a part of development a professional. During teaching adult students a foreign language, it is suggested to use as a basis the andragogic model and andragogic principles based on psychological and pedagogical standards and rules. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30702 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30701 Назва: Концепт «багатство» в сучасних віруваннях українців: способи закликання грошей Автори: Трачук, Катерина Короткий огляд (реферат): У статті розглядається, як концепт «багатство» реалізується у фольклорі сучасної української спільноти. Термін «концепт», є базовим теоретичним поняттям для статті. Фольклористика активно використовує цей термін. Ми приймаємо розуміння концепту, як ментальної одиниці, функція якої полягає в збереженні знань про світ, культуру та комунікацію у групі. Особливості функціонування концепту «багатство» у сучасному фольклорі визначаються соціальними, економічним та політичними факторами, що впливають на світогляд людини, визначаючи раціональні та ірраціональні способи, якими вона забезпечує собі достаток. Проаналізовано матеріал, зібраний методом якісного наративного інтерв’ю на основі розширеного питальника. Встановлено, що концепт «багатство» репрезентується за допомогою трьох форм вираження: атрибутивної, акціональної та вербальної. Концепт «багатство» в сучасному фольклорі реалізується через атрибутивну форму вираження: монети, червоний гаманець, грошове дерево; вербальну форму вираження: примовки під час обрядів, благопобажання, магічні формули тощо; акціональну форму вираження: закладання, посівання, садіння. Запропоновано розширення змісту концепту "багатство" в українському фольклорі, яке ґрунтується не лише на традиційному, але й на сучасному матеріалі. Вивчення концепту «багатство» в сучасному українському фольклорі є актуальним та важливим завданням, оскільки дозволяє краще зрозуміти не лише традиційну національну культуру, але й способи художнього самовираження сучасних українців.; The article considers how the concept of «wealth» is realized in the folklore of modern Ukrainian communities. The term "concept", is the basic theoretical concept for the article. Folklore actively uses this term. We accept the understanding of the concept as a mental unit whose function is to preserve knowledge about the world, culture and communication in the group. The peculiarities of functioning of the concept of "wealth" in modern folklore are determined by social, economic and political factors that affect a person's worldview, determining rational and irrational ways in which he ensures prosperity. It has been analyzed the material collected by the method of questionnaire. It has been established that concepts are represented by means of three forms of expression: attributive, actional and verbal. The concept of "wealth" in modern folklore is realized through the attributive form of expression: coins, red wallet, fixed note/coin; verbal form of expression: sayings during rituals, well-being, magic formulas, etc.; actional form of expression: laying, sowing, planting. It has been proposed an expansion of the content of the concept of "wealth" in Ukrainian folklore, which is based not only on traditional but also on modern material. The study of the concept of "wealth" in modern Ukrainian folklore is an urgent and important task, as it allows to better understand not only traditional national culture, but also ways of artistic expression of modern Ukrainians. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30701 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30700 Назва: Компетентнісний підхід у підручниках з іноземної мови Автори: Сем’янів, Анастасія Короткий огляд (реферат): У статті представлена компетентнісна модель підручника з іноземної мови, яка визначається структурою іншомовної комунікативної компетенції, яка є основною метою мовної підготовки студентів. Компетентнісний підхід до навчання мови спрямований на розвиток базових предметних компетентностей мовної особистості, передбачає створення внутрішніх мотивів, що визначають готовність студента до такої навчально-пізнавальної діяльності, в основі якої лежать компетентності; формування розуміння суті мовних компетентностей як мети-результату мовної освіти; вироблення суб’єктивного досвіду застосування предметних компетенцій під час мовленнєвих завдань у різних навчальних і життєвих соціально-комунікативних ситуаціях; використання рефлексії, аналізу власної навчальної діяльності та її результатів. Компетентність – уміння застосовувати як вербальні, так і невербальні засоби мови на практиці для розв’язання комунікативних завдань у різноманітних життєвих ситуаціях. Навчальна діяльність студентів спрямована на вдосконалення їхніх компетентностей, сприяє інтелектуальному, духовно-моральному й культурному розвиткові, формуванню здатності конструктивно й уміло реагувати на запити суспільства і потреби сьогодення. Саме формування ключових навичок та предметних компетентностей забезпечує ефективне їх використання у різноманітних галузях. Сучасний підручник з іноземної мови має бути спрямований на формування чотирьох груп компетенцій: 1) лінгвістичних, 2) соціокультурних, 3) професійно-комунікативних та 4) лінгводидактичних. Усі групи представлені набором субкомпетенцій, що є об’єктом цілеспрямованого формування у роботі з навчальним посібником. Розгляд комунікативної компетенції та її складників як мети навчання іноземних мов з урахуванням компетентнісної моделі зумовлює єдність трьох елементів освітнього процесу: змісту навчання, змісту та структури контрольних вимірювальних матеріалів, які перевіряють ступінь оволодіння студентами системою знань, умінь і навичок, та змісту підручника.; The article presents a competence-based model of a textbook for training a foreign language, which is determined by the structure of foreign language communicative competence, which is the main purpose of language training of students. Competence-based approach to language learning, aimed at the development of basic subject competencies of the linguistic personality, involves the creation of internal motives that determine the readiness of the student to such educational and cognitive activities, which are based on competence; the formation of an understanding of the essence of language competence as a goal-result of language education; the development of subjective experience of the application of subject competencies during speech tasks in different educational and life social and communicative situations; the use of reflection, analysis of their own learning activities and its results. Competence – the ability to apply both verbal and non-verbal means of language in practice to solve communicative problems in different situations. Educational activity of students is aimed at improving their competencies, promotes intellectual, spiritual, moral and cultural development, the formation of the ability to respond to the needs of society. It is the formation of key skills and subject competencies that ensures their effective use in various industries. Modern textbooks for teaching foreign language should be aimed at the formation of four groups of competences: 1) linguistic, 2) sociocultural, 3) professional communication, and 4) linguodidactics. All groups are represented by a set of sub-competencies that are the object of purposeful formation when working with the textbook. Consideration of communicative competence and its components as the purpose of teaching foreign languages determines the unity of the three main elements of the educational process: the content of training, the content and structure of the control measuring materials and the content of the textbook. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30700 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30699 Назва: Українсько-китайські та українсько-японські літературні зв’ язки в компаративному вимірі Автори: Крижановська, Ольга Короткий огляд (реферат): У статті підкреслюється, що дослідження зв’язків різних національних літератур базується на теоретико-методологічних роботах, присвячених проблемам порівняльного літературознавства. З’ясовано, що порівняльно-історичний метод враховує схожість і відмінність явищ, визначає інтенсивність повторень тих чи інших ознак. Вивчення українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків потребує звернення до генетичного (історико-генетичного), контактологічного і типологічного методологій. З’ясовано, що компаративний підхід до вивчення літературних зв’язків потребує врахування передумов виникнення типологічних спільностей на різних рівнях (стилістичному, жанрово-видовому, ідейному). Компаративне дослідження художніх текстів різних національних літератур потребує урахування культурно- історичного контексту. Наголошено, що вивчення українсько-китайських та українсько- японських літературних зв’язків потребує врахування типологічної схожості та відмінності втілення теми та ідеї, мотиву, проблематики, персонажів, розробки сюжетів та ін., урахування типології міжлітературного діалогізму. З’ясовано, що в українсько- китайських та українсько-японських літературних зв’язках найбільш активним є непрямий діалог, який простежується на всіх рівнях художніх творів. Авторка розкриває можливості компаративного підходу в дослідженні спільностей та відмінностей у художній репрезентації вічних образів, образу міста в українських, китайських та японських художніх текстах, порівнянні трансформації жіночих образів у творах сучасних українських, китайських, японських письменниць. Рецептивна естетика дозволяє з’ясувати специфіку інтерпретації творчості українських митців критикою та літературознавством Китаю та Японії, а також розглянути рецептивні студії українських дослідників про художні явища китайської та японської літератури. Авторка наголошує, що звернення до інтертекстуального аналізу дозволяє виявлення ремінісценцій, алюзій, цитат, різнорівневий розгляд українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків у художніх текстах письменників.; In the article, the author writes about the importance of the comparative method for the study of literary connections. The author draws attention to the literary ties between Ukraine, China and Japan. Researchers who study literature use the comparative method, looking for similar and distinctive features in the works of writers. A scientist should use genetic, contactological and typological methodologies. This helps to study the literary connections of Ukraine, China and Japan more deeply. The author found out that for the comparative method of studying literary connections, it is necessary to know the cultural and historical context. The cultural and historical context reveals the deep meanings of artistic works. The author writes that in order to study Ukrainian-Chinese and Ukrainian-Japanese literary relations, it is necessary to understand the similarities and differences of the theme and idea of a literary work, motives, problems, characters, plot. The author reveals the possibilities of the comparative method in comparing eternal images, the image of the city, and female images in Ukrainian, Chinese, and Japanese artistic texts. Receptive aesthetics makes it possible to find out the specifics of the interpretation of the work of Ukrainian writers by criticism of China and Japan. It is necessary to consider receptive articles of Ukrainian researchers about the works of Chinese and Japanese literature. The author writes that it is necessary to use the comparative method to study reminiscences, allusions, and quotations in the artistic texts of Ukrainian, Chinese, and Japanese writers. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/30699 2023-01-01T00:00:00Z