http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28609 Sat, 04 Apr 2026 14:14:16 GMT 2026-04-04T14:14:16Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28626 Назва: Культурний трансфер і антропологічний вимір української прози першої половини ХІХ століття Автори: Поплавська, Наталія Миколаївна Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28626 2022-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28625 Назва: PRÓBA WSTĘPNEJ KLASYFIKACJI LEKSYKALNYCH REALIZACJI POJĘCIA PTAK W WYPOWIEDZENIACH WYRAŻAJĄCYCH WIERZENIA I PRZESĄDY: FUNKCJONALNE I PRAGMATYCZNE KLASY Автори: Klymenko, Dmytro Короткий огляд (реферат): W artykule omówiono wybrane zagadnienia wstępnej klasyfikacji leksykalnych realizacji pojęcia ptak. Klasyfikacja, jako przejaw kategoryzacji pojęć, osadzona w świadomości zwyczajowo-mitologicznej zbiorowego podmiotu ludowego. Ona wpłynęła na procesy myślenia i następnie na kształtowanie oceny kulturowej w mowie i języku, przejawiającej się w tekstach o pragmatyce nie tylko mitycznej, ale również poznawczej lub magicznej. W artykule założono, że pojęcie ptak pełni w myśleniu człowieka dwie funkcje: funkcję semantyczną znaku oraz funkcję obiektu semiotycznego w wypowiedziach, wyrażających wierzenia i przesądy. Celem pracy jest analiza leksykalnych realizacji pojęcia ptak w doświadczeniu człowieka, polegająca na wyodrębnieniu funkcjonalnych i pragmatycznych klas w ramach kategoryzacji oraz uzasadnienia funkcji pojęcia ptak w ramach semantyki tekstów źródłowych. Teoretyczne zadanie dotyczyło określenia relacji przestrzeni kognitywnej pojęcia ptak, rozumianego jako część wymienionych w artykule, bardziej kompleksowo zorganizowanych przestrzeni kognitywnych ludzkiej codzienności. Materiałem do badań posłużyły teksty gatunków folklorystyczno-słownych – wierzeń i wypowiedzi przesądnych, z wybranych słowników, poświęconych ludowej tradycji ustnej, w których została utrwalona leksykalna realizacja pojęcia ptak. W artykule został dokonany przegląd rozważań dotyczących filozofii oraz psychologii oraz niektórych lingwosemiotycznych aspektów mowy. Zastosowana w pracy metodologia pragmatyzmu funkcjonalnego, ze względu na zasadę antropocentryczną, pozwala dokonać zarówno próby określenia głównych zasad kategoryzacji lingwosemitycznej podmiotu, jak i analizy modeli pojęć o ptaku, rozpatrywanych w ramach doświadczenia mownego. Zaprezentowane oceny funkcji i pragmatyki pojęcia ptak są sposobem wyrażenia w gatunkach folklorystycznych innych pojęć kulturowych z obszaru codzienności człowieka. Analiza leksykalnej realizacji pojęcia pozwala nam prześledzić zjawiska folklorystyczne, stanowi próbę uporządkowania klas funkcjonalnych i pragmatycznych pojęcia, lezących u podstaw obyczajowości. Autor uważa, że gatunki folkloru stają w pewnym sensie narzędziem ideologicznego wpływu na ludność, poprzez nieodłączne ponowienie schematów interpretacji wydarzeń, które stały częścią ludzkiej kultury.; The article discusses selected issues of the initial classification of lexical realisations of the concept bird. Classification, as a manifestation of the categorisation of concepts, grounded in the customary-mythological consciousness of the collective folk subject. It influenced the processes of thinking and subsequently the formation of cultural evaluation in speech and language, manifested in texts with pragmatics not only mythical, but also cognitive or magical. The article assumes that the concept bird has two functions in human thinking: the semantic function of a sign and the function of a semiotic object in utterances expressing beliefs and superstitions. The aim of the paper is to analyse the lexical realisations of the concept bird in human experience by extracting functional and pragmatic classes within the categorisation and justification of the function of the concept bird within the semantics of source texts. The theoretical task concerned the determination of the relation of the cognitive space of the concept bird, understood as part of the more comprehensively organised cognitive spaces of human everyday life mentioned in the article. Texts of folkloric and verbal genres – beliefs and superstitious utterances, from selected dictionaries, devoted to folk oral tradition, in which the lexical realisation of the concept bird was recorded, served as the material for the research. The paper reviews considerations of philosophy and psychology and some linguosemiotic aspects of speech. The methodology of functional pragmatism applied in the paper, due to the anthropocentric principle, allows both an attempt to identify the main principles of linguosemiotic categorisation of the subject and an analysis of the models of concepts about the bird, considered within the framework of the speech experience. The presented evaluations of the function and pragmatics of the concept bird are a way of expressing in folkloric genres other cultural concepts from the area of human everyday life. The analysis of the lexical realisation of the concept allows us to trace folkloric phenomena, is an attempt to order the functional and pragmatic classes of the concept, underlying customs. The author considers that the genres of folklore become, in a sense, a tool of ideological influence on the population, through the inherent reiteration of patterns of interpretation of events that have become part of human culture.; У статті розглядаються окремі питання початкової класифікації лексичних реалізацій концепту птах. Класифікація, як прояв категоризації понять, закладена у звичаєво-міфологічній свідомості колективного народного суб'єкта. Вона впливає на процеси мислення, а згодом і на формування культурної оцінки в мові та мовленні, що виявляється в текстах з прагматикою не лише міфічної, а й пізнавальної чи магічної. У статті припускається, що поняття птах виконує в людському мисленні дві функції: семантичну функцію знака і функцію семіотичного предмета у висловлюваннях, що виражають вірування і переконання. Метою статті є аналіз лексичних реалізацій концепту птах у людському досвіді шляхом виокремлення функціонально-прагматичних класів у межах категоризації та обґрунтування функцій концепту птах у семантиці текстів джерел. Теоретичне завдання полягає у визначенні співвідношення когнітивного простору поняття птах, що розуміється як частина більш комплексно організованих когнітивних просторів людської повсякденності, про які йдеться у статті. Матеріалом дослідження послужили тексти фольклорних та усно-розмовних жанрів – повір'їв та висловлювань-переконань, з вибраних словників, присвячених народній усній традиції, в яких відображені лексичні реалізації поняття. У статті розглянуто питання філософії та психології, а також деякі лінгвосеміотичні аспекти мовлення. Застосована в роботі методологія функціональної прагматики, завдяки антропоцентричному принципу, уможливлює як спробу виявлення основних принципів лінгвосеміотичної категоризації суб'єкта, так і аналіз моделей понять про птаха, що розглядаються в межах мовленнєвого досвіду. Запропоновані оцінки функції та прагматика поняття птах є способом вираження у фольклорних жанрах інших культурних понять зі сфери повсякденного життя людини. Аналіз лексичної реалізації концепту птах дозволяє простежити фольклорні явища, є спробою впорядкування функціональних і прагматичних класів поняття, що лежать в основі звичаїв. Автор вважає, що жанри фольклору стають, у певному сенсі, інструментом ідеологічного впливу на населення, через притаманну їм повторюваність схем інтерпретації подій, які стали частиною людської культури. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28625 2022-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28624 Назва: Проблеми диференціації понять «мова» та «діалект» в українському соціолінгвістичному просторі Автори: Савчин, Тетяна Короткий огляд (реферат): У статті ми намагаємося визначити сучасні погляди на диференціацію понять «мова» та «діалект». Відмінність між загальнолітературною мовою та діалектами демонструємо на підставі лексичних та регіональних особливостей. В сучасному українському науковому дискурсі питання розрізнення мови та діалекту є недостатньо дослідженим, тобто науковці досі не дійшли згоди у питаннях їх чіткого виокремлення. Мовознавці дійшли згоди, що загальнолітературну мову вирізняють усталеність, кодифікованість, зрозумілість для усіх носіїв мови. Літературна мова – це мова освіти, науки, медійних засобів тощо. Діалект має певні риси у лексичній , фонетичній, граматичній системі та є зрозумілим лише для певного регіону чи групи людей. На даний момент в Україні існує дійсно велика кількість діалектів і кожен із них має свої особливості формування, функціонування, побутування на певній території. Найбільше суперечок в українській соціолінгвістиці точаться навколо закарпатського говору, який слід вважати одним із діалектів сучасної української мови. У статті детально розглядається проникнення діалектного мовлення у літературний твір, що, з одного боку надає авторському мовленню місцевої специфіки, а з іншого – сприяє входженню певних рис діалектного мовлення у загальноукраїнський мовленнєвий фонд. На властивість діалектів впливати на літературний текст звернув увагу ще Іван Франко. Найцікавішими щодо вживання діалектизмів є твори М. Коцюбинського, Ю. Федьковича, М. Павлика, Д. Харов’юка, М. Козоріса, Д. Павличка, Д. Бедзика. Найцікавішими прикладами вживання діалектизмів у сучасних літературних текстах вважаємо твори Володимира Лиса, Юрія Винничука, Марії Матіос. Серед цікавих явищ взаємодії діалектів та літературної мови є ділінгвізм –володіння літературною мовою та однією з діалектних форм спілкування. Діалекти збагачуюють мовлення, розширюють літературний канон, стають своєрідною візитівкою освіченої та лінгвістично обдарованої людини.; In the article, we try to define modern views on the differentiation of the concepts of “language” and “dialect”. The difference between the general literary language and dialects is illustrated on the basis of lexical and regional features. In the modern Ukrainian scientific discourse, the issue of distinguishing between language and dialect is understudied, which means that scientists have not yet agreed on the issues of their clear separation. Linguists have agreed that the general literary language is distinguished by stability, codification, and comprehensibility for all native speakers. Literary language is the language of education, science, media, etc. The dialect has certain features in the lexical, phonetic, grammatical system and is understandable only for a certain region or group of people. At the moment in Ukraine there are many dialects and each of them has its own peculiarities of formation, functioning, and existence in a certain territory. The greatest controversy in Ukrainian sociolinguistics is around the Transcarpathian dialect, which should be considered one of the dialects of the modern Ukrainian language. The article examines in detail the penetration of dialect speech into a literary work, which, on the one hand, implements local specifics into the author’s speech, and on the other hand, contributes to the entry of certain features of dialect speech into the all-Ukrainian speech fund. Ivan Franko drew the attention to the peculiarity of dialects to influence the literary text. The most interesting works on the use of dialects are the works of M. Kotsiubynskyi, Yu. Fedkovych, M. Pavlyk, D. Kharovyuk, M. Kozoris, D. Pavlychko, D. Bedzyk. The most interesting examples of the use of dialects in modern literary texts are the works of Volodymyr Lys, Yurii Vynnychuk, and Maria Matios. Among the interesting phenomena of the interaction of dialects and the literary language is Dilingualism – the use of the literary language and one of the dialectal forms of communication. Dialects enrich speech, expand the literary canon, and become a distinctive feature of an educated and linguistically gifted person. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28624 2022-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28623 Назва: ROSYJSKIE DOWCIPY I ŻARTY JAKO ŚRODKI PRZEKAZU RETORYKI ANTYWOJENNEJ Автори: Utkina, Tatiana Короткий огляд (реферат): Artykuł dotyczy dowcipu, czyli krótkiej ustnej opowieści o fikcyjnym zdarzeniu dotyczącym aktualnego problemu codziennego lub tematu społeczno-politycznego o humorystycznym lub satyrycznym zabarwieniu i nieoczekiwanym humorystycznym zakończeniu. Dowcip szeroko rozpowszechnił się jako gatunek mowy języka rosyjskiego w okresie radzieckim i poradzieckim. Celem niniejszego opracowania jest rozważenie związku dowcipów z sytuacją społeczno-polityczną po rozpoczęciu wojny rosyjsko-ukraińskiej 24 lutego 2022 r. Dowcip jako gatunek mowy współczesnego języka rosyjskiego, natychmiast odzwierciedlił różnego rodzaju aspekty związane z zachodzącymi wydarzeniami, a przede wszystkim retorykę antywojenną. Rozdział bada, jak imponującą liczbę rosyjskich tekstów postfolklorystycznych można zaobserwować w tak trudnym i tragicznym dla wielu ludzi czasie. W artykule podane są definicje dowcipu, żartu, humoru. Analizowany jest materiał ze Słownika języka rosyjskiego S. Ożegowa pod redakcją N.Szwedowy, Wielkiej Rosyjskiej Encyklopedii i in. źródeł. Przedstawiono filozoficzne koncepcje humoru takich znanych myślicieli, jak Jean Paul (Richter), A. Schopenhauer, S. Kierkegaard oraz naukowe koncepcje J. Szmelewy i A. Shmeleva. Humor pokazuje kontrast między nieskończoną ideą a ograniczonym światem zjawisk, humor wyraża się poprzez uśmiech, a nie śmiech, a często objawia się jako uśmiech przez łzy. Efekt komiczny ma zwykle strukturę monologową lub dialogową i zawsze składa się z dwóch części: fabuły, tj. historii wydarzenia, dialogów bohaterów, a następnie nieprzewidzianego zwrotu akcji, który dodaje soli do żartu, nadaje mu sens. Efekt komiczny uzyskuje się za pomocą dwóch głównych rodzajów dowcipów: żartów nawiązujących oraz żartów, które są grą z konkretnym zjawiskiem językowym - polisemią, homonimią, zróżnicowaniem stylistycznym słownictwa itp. (tzw. żarty językowe). Ponadto podane przykłady i analiza dowcipów i żartów związanych z retoryką antywojenną. W artykule dokonane własne tłumaczenie zebranego materiału z języka rosyjskiego na język polski. Temat ten jest bardzo aktualny i ciekawy, ukazuje przemiany językowe w stosunkowo krótkim czasie i reakcje pewnej grupy rosyjskiego społeczeństwa na te przemiany.; This chapter examines a witticism, that is, a short oral story about a fictional event concerning the current everyday issue or socio-political topic, with a humorous or satirical coloring and an unexpected witty ending. The anecdote spread widely as a speech genre of the Russian language in the Soviet and post-Soviet periods. The aim of this study is to consider the relationship between witticisms and the socio-political situation of the Russian "special operation" in Ukraine, which began on February 24, 2022. Witticism, as a speech genre of modern Russian language, instantly reflected all sorts of aspects related to the events taking place, namely anti-war rhetoric. The chapter examines how an impressive amount of Russian national folklore texts can be observed during a difficult and tragic time for many people. In the article I give definitions of an anecdote, joke, humor. I analyze the matherial from The Dictionary of the Russian Language Ozhegov S. edited by Shvedova N., Great Russian Encyclopedia, etc. I present certain philosophical concepts of humor by such famous thinkers as Jean Paul (Richter), A. Schopenhauer, S. Kierkegaard and scientific conception of E. Shmeleva and A.Shmelev. Humor shows the contrast between an infinite idea and a limited world of phenomena, humor expresses itself through a smile, not laughter, and often manifests itself as a smile through tears. A witticism, usually has a monologue or dialogue structure and always consists of two parts: the plot, i.e. the story of the event, the dialogues of the characters, and then an unforeseen twist that adds salt to the joke, its point. The comic effect is achieved by means of two main types of jokes: reference jokes (there are more such examples in the article) and jokes that play on a specific linguistic phenomenon - polysemy, homonymy, stylistic diversity of vocabulary, etc. (so-called linguistic jokes, I also give such examples). In addition, I give examples and analyze anecdotes and jokes related to anti-war rhetoric. I illustrate the linguistic features of the anecdote, show the connection between socio-political events in Russia and elements of folklore that were a reaction to these events. In the article I present my own translation of the collected material from Russian into Polish. This topic is very current and interesting, it shows language changes and reactions of a certain group of Russian society in a relatively short period of time.; У статті розглядається дотеп, тобто коротка усна розповідь про вигадану подію на актуальну побутову чи суспільно-політичну тему, що має гумористичне або сатиричне забарвлення та несподівану дотепну кінцівку. Анекдот як мовний жанр російської мови отримав широке поширення в радянський і пострадянський періоди. Мета цього дослідження – розглянути взаємозв’язок дотепів із суспільно-політичною обстановкою російської «спецоперації» в Україні, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Дотеп як мовленнєвий жанр сучасної російської мови миттєво відобразив усі різного роду аспекти, пов'язані з подіями, що відбуваються, а саме антивоєнна риторика. У статті розглядається те, як у важкий і трагічний для багатьох людей час можна спостерігати значну кількість російських національних фольклорних текстів. У дослідженні дається визначення анекдоту, жарту, гумору. Аналізується матеріал статей із Словника російської мови С.І. Ожегова. під редакцією Н.Ю Шведової, Великої російської енциклопедії та ін. Представлено філософські концепції гумору таких відомих мислителів, як Жан Поль (Ріхтер), А. Шопенгауер, С. К’єркегор та концепція Є.Я. Шмельової та О.Д. Шмельова. Гумор демонструє контраст між нескінченною ідеєю та обмеженим світом явищ, гумор виражає себе через посмішку, а не сміх, і часто проявляється як посмішка крізь сльози. Дотеп, як правило, має монологічну або діалогічну структуру і завжди складається з двох частин: сюжету, тобто розповіді про подію, діалогів героїв, а, крім того, непередбаченого повороту, який додає жарту сенсу, розкриває його суть. Комічний ефект досягається за допомогою двох основних типів жартів: жартів-довідок (таких прикладів у статті буде більше) та жартів, що обігрують певне мовне явище – багатозначність, омонімію, стилістичне розмаїття лексики тощо (так називаються лінгвістичні анекдоти, наводимо й такі приклади). Крім того, ми наведемо приклади та проаналізуємо анекдоти та жарти з антивоєнною риторикою. У статті використовується власний переклад зібраного матеріалу з російської на польську, аналізуються мовні особливості дотепу, показується зв'язок між суспільно-політичними подіями в Росії та елементами фольклору, які стали реакцією на ці події. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/28623 2022-01-01T00:00:00Z