http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/16232 Sat, 04 Apr 2026 11:11:26 GMT 2026-04-04T11:11:26Z http://dspace.tnpu.edu.ua:80/retrieve/ef1882e8-033e-4a0c-8051-9e2cf0e00545/inshi_vud.jpg http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/16232 http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39867 Назва: Становлення професійного народно-інструментального мистецтва в Україні Автори: Ткач, Роман Іванович; Щур, Людмила Богданівна Короткий огляд (реферат): У статті досліджено процес становлення професійного народно-інструментального мистецтва в Україні, його історичні витоки, еволюція та сучасний стан. Висвітлено ключові фактори, що сприяли розвитку цього мистецтва, зокрема соціально-культурні, історичні та педагогічні аспекти, які вплинули на формування виконавських традицій та професійних шкіл. Проаналізовано роль народних музикантів, май-стрів народних музичних інструментів, композиторів і педагогів у створенні професійної виконавської куль-тури, їхній внесок у вдосконалення гри на народних інструментах та збагачення репертуару. Окрему увагу приділено розвитку оркестрового та ансамблевого музикування, що стало важливим етапом на шляху до професіоналізації народно-інструментального мистецтва. Розглянуто діяльність видатних виконавців і колективів, які сприяли популяризації народної інструментальної музики як в Україні, так і за її меж-ами. Простежено взаємозв’язок між народною інструментальною традицією та загальноєвропейськими тенденціями музичного розвитку, що відобразилося у формуванні самобутнього українського стилю гри на народних інструментах. Розкрито освітній аспект: визначено основні етапи становлення професійної підготовки виконавців, розвиток навчальних закладів, що спеціалізуються на викладанні народного інстру-ментального мистецтва, та вплив методичних шкіл на формування виконавської майстерності. Охаракте-ризовано роль державної політики у підтримці народно-інструментальної культури, створенні навчальних програм, фестивалів, конкурсів та інших ініціатив, спрямованих на збереження та розвиток цього мисте-цтва. Визначено, що сучасний стан народно-інструментального мистецтва в Україні характеризується розширенням його жанрових і стилістичних меж, активною інтеграцією традиційної народної музики з еле-ментами академічного, джазового та популярного мистецтва. Відзначено активну діяльність народних оркестрів, ансамблів та окремих виконавців, які сприяють збереженню й осучасненню української народно-інструментальної культури. Виокремлено значення професійного народно-інструментального мистецтва як важливої складової частини національної музичної культури, його роль у формуванні мистецького іміджу України на міжнародній арені та перспективи подальшого розвитку в умовах глобалізаційних процесів.; The article examines the process of formation of professional folk instrumental art in Ukraine, its historical origins, evolution and current state. Key factors that contributed to the development of this art are highlighted, including socio-cultural, historical and pedagogical aspects that influenced the formation of performing traditions and professional schools. The role of folk musicians, masters of folk musical instruments, composers and teachers in the creation of professional performance culture, their contribution to improving the playing of folk instruments and enriching the repertoire is analyzed. Particular attention was paid to the development of orchestral and ensemble music making, which became an important stage on the way to the professionalization of folk instrumental art. The activities of outstanding performers and groups that contributed to the popularization of folk instrumental music both in Ukraine and abroad are considered. The relationship between the folk instrumental tradition and the pan-European trends of musical development, which was reflected in the formation of the original Ukrainian style of playing folk instruments, was traced. The educational aspect is revealed: the main stages of formation of professional training of performers, the development of educational institutions specializing in teaching folk instrumental art, and the influence of methodical schools on the formation of performance skills are defined. The role of state policy in supporting folk-instrumental culture, creating educational programs, festivals, competitions and other initiatives aimed at preserving and developing this art is characterized. It was determined that the current state of folk instrumental art in Ukraine is characterized by the expansion of its genre and stylistic boundaries, the active integration of traditional folk music with elements of academic, jazz and popular art. The active activity of folk orchestras, ensembles and individual performers, which contribute to the preservation and modernization of Ukrainian folk-instrumental culture, was noted. The importance of professional folk-instrumental art as an important component of national musical culture, its role in shaping the artistic image of Ukraine on the international arena, and the prospects for further development in the conditions of globalization processes are highlighted. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39867 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39866 Назва: Лемківська пісня як відображення національної ідентичності та джерело хорового мистецтва Автори: Ороновський, Анатолій Ігорович; Місько, Галина Степанівна Короткий огляд (реферат): Лемківська пісня є унікальним культурним явищем, що гармонійно поєднує у собі національну ідентич-ність та музично-поетичну традицію українського народу. Вона слугує ключовим інструментом збере-ження етнічної самобутності та віддзеркалює історичний досвід і світогляд лемків – субетносу, чиє існу-вання було тісно пов’язане з географічними особливостями гірських регіонів. Ці пісні, вирізняючись оригінальністю мелодики та складністю ритмічних структур, є важливою час-тиною української та європейської спадщини. Вони представляють багатий жанровий спектр: від обрядових і ліричних до жартівливих, соціально-побутових та історичних композицій. Характерними рисами є мажорно-мінорна варіативність, емоційна глибина та мелодійна експресивність, що відображають зв’язок з природним середовищем, родинними тра-диціями та любов’ю до рідної землі. Попри складну історичну долю, включаючи вимушену міграцію та асиміляційний тиск, лемківська пісня зберегла свою автентичність завдяки зусиллям народних виконавців та дослідників. Вона залишається важливим інструментом етнокультурної самоідентифікації. Хорове мистецтво, засноване на цій спад-щині, активно розвивається, збагачуючи музичну культуру та сприяючи популяризації лемківської пісенної традиції в Україні та за її межами. Науковий інтерес до лемківської музичної культури зумовлений її інтеграційною роллю між різними куль-турними традиціями. Ці пісні є важливим джерелом для вивчення етнічної культури, зокрема її мелодійних та поетичних особливостей, і демонструє здатність музики до об’єднання людей навіть в умовах куль-турних трансформацій. Лемківські мелодії є також надихаючим прикладом адаптивності та стійкості традицій в умовах глобалізаційних викликів. Таким чином, лемківська пісня є не лише об’єктом музикознавчих досліджень, але й важливим елементом культурного діалогу, що поєднує традицію та сучасність, етнічну самобутність і міжкультурне спілкування. Ключові слова: Лемківська пісня, національна ідентичність, ритміка, хорове мистецтво, фольклор.; The Lemko song is a unique cultural phenomenon that harmoniously combines the national identity and musical and poetic tradition of the Ukrainian people. It serves as a key tool for preserving ethnic identity and reflects the historical experience and worldview of Lemkos, a sub-ethnic group whose existence was closely linked to the geographical features of the mountainous regions. These songs, distinguished by their original melodies and complex rhythmic structures, are an important part of Ukrainian and European heritage. They represent a rich genre spectrum: from ritual and lyrical to humorous, social and historical compositions. Their characteristic features are major-minor variations, emotional depth and melodic expressiveness, reflecting the connection with the natural environment, family traditions and love for the native land. Despite its difficult historical fate, including forced migration and assimilation pressure, Lemko song has preserved its authenticity thanks to the efforts of folk performers and researchers. It remains an important tool of ethno-cultural self-identification. The choral art based on this heritage is actively developing, enriching the musical culture and promoting the Lemko song tradition in Ukraine and abroad. The scientific interest in Lemko music culture is due to its integrative role between different cultural traditions. This song is an important source for the study of ethnic culture, in particular its melodic and poetic features, and demonstrates the ability of music to unite people even in the face of cultural transformations. Lemko melodies are also an inspiring example of the adaptability and resilience of traditions in the face of globalisation challenges. Thus, Lemko song is not only an object of musicological research, but also an important element of cultural dialogue that combines tradition and modernity, ethnic identity and intercultural communication. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39866 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39830 Назва: Лесь Курбас і «Молодий театр»: революція в українському сценічному мистецтві Автори: Іваніцька, Валентина Олегівна; Кирея, Марія Вікторівна Короткий огляд (реферат): Дослідження присвячене аналізу творчої діяльності Леся Курбаса та його ролі у становленні україн-ського модерного театру на початку XX століття. Особливу увагу приділено діяльності «Молодого теа-тру» – мистецького об’єднання, яке стало лабораторією нових сценічних форм, акторських методик та режисерських експериментів. Досліджується концепція театральної реформи Курбаса, спрямована на подолання етнографічного театру та впровадження європейських модерністських тенденцій. У статті проаналізовано основні принципи роботи Курбаса зі студійцями, його методику підготовки акторів, що включала ритмізацію мовлення, інтелектуальний аналіз тексту, фізичну дисципліну та синтез різних мистецьких засобів. Розглянуто ключові постановки «Молодого театру», зокрема перші художньо-послідовні символістичні вистави, що сприяли формуванню нової естетики національної сцени. Досліджено внесок Курбаса у розвиток режисерського театру, зокрема його співпрацю з художником А. Петрицьким, що започаткувала новий рівень сценічного оформлення. Окремо висвітлено значення поста-новок «Едіп-цар» Софорла, «Молодість» М. Гальбе, «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка, які хоча й були неоднозначно сприйняті сучасниками, проте стали важливим кроком у напрямі театральної модернізації. Розглянуто конфлікти та виклики, з якими стикався Курбас, зокрема труднощі у сприйнятті його ідей серед акторів і критиків, а також внутрішні суперечності у трупі «Молодого театру». Аналізується пере-хід театру до другого сезону, розширення репертуару та спроби Курбаса залучити нових митців до співпраці. У статті робиться висновок, що діяльність Леся Курбаса та «Молодого театру» стала визначальним етапом у становленні українського театру XX століття. Його реформаторська діяльність, спрямована на інтеграцію національного мистецтва в європейський культурний простір, мала значний вплив на подальший розвиток української сценічної культури. Ключові слова: Лесь Курбас, «Молодий театр», український модернізм, театральна реформа, сценічне мистецтво, європеїзація, акторська студія.; The study is devoted to the analysis of Les Kurbas’s creative activity and his role in the formation of Ukrainian modern theatre in the early twentieth century. Particular attention is paid to the activities of the Young Theatre, an artistic association that became a laboratory for new stage forms, acting techniques and directorial experiments. The concept of Kurbas’s theatrical reform, aimed at overcoming ethnographic theatre and introducing European modernist trends, is studied. The article analyses the main principles of Kurbas’s work with students, his method of training actors, which included rhythmic speech, intellectual analysis of the text, physical discipline and synthesis of various artistic means. The author examines the key productions of the Young Theatre, in particular the first artistically consistent symbolist performances that contributed to the formation of a new aesthetic of the national stage. Kurbas’s contribution to the development of the director’s theatre, in particular his collaboration with the artist A. Petrytskyi, which launched a new level of stage design, is studied. The significance of Sophorl’s Oedipus Rex, M. Halbe’s Youth, and V. Vynnychenko’s Black Panther and the White Bear, which, although ambiguously perceived by contemporaries, became an important step towards theatrical modernization, is highlighted. The conflicts and challenges faced by Kurbas, including difficulties in the perception of his ideas among actors and critics, as well as internal contradictions in the Young Theatre troupe, are examined. The article analyses the theatre’s transition to its second season, the expansion of its repertoire, and Kurbas’s attempts to engage new artists in collaboration. The article concludes that the activity of Les Kurbas and the Young Theatre was a defining stage in the formation of Ukrainian theatre in the twentieth century. His reformist activities aimed at integrating national art into the European cultural space had a significant impact on the further development of Ukrainian stage culture. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39830 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39829 Назва: Українська пісенна естрада 20-х рр. ххі ст.: аналітичні підходи до її дослідження Автори: Галела, Христина Василівна Короткий огляд (реферат): У статті розглядається предметна специфіка дослідницьких підходів до аналізу української пісенної естради у часі 20-х рр. ХХІ ст., що як наукова традиція формувалася упродовж другої пол. ХХ ст. на засадах художньо-естетичного та філософсько-культурологічного осмислення зразків «масової музичної культури» в історико-соціальному просторі так званої техногенної цивілізації. На основі цієї традиції, а також у врахуванні стрімкого зламу у суспільно-політичному балансі та художньо-естетичних пріоритетах людства сформувалося кілька методологічно відмінних аналітичних ініціатив щодо тлумачення феномену «естрада» та його культуротворчої ролі. На сьогодні ці аналітичні ініціативи заслуговують бути розглянутими з боку сучасної філософсько-культурологічної парадигми, яка як «зразок» і навіть «правило» обʼєднує опрацьовані дослідниками вимірні проєкції «образу» української пісенної естради. В їх числі – огляд її репертуарного базису з його художньо-естетичними якостями, «іменний імідж» виконавців, технології аудіовізуальної та сценічної індустрії тощо. Ці аспекти та аналітичні підходи до тлумачення української пісенної естради 20-х рр. ХХІ ст. засвідчено науковими працями згідно з їх тематично-проблемним формулюванням та виведеними судженнями. З метою синтезування цього дослідницького досвіду запропоновано аналітичний підхід з визначення художньо-образної специфіки українського естрадного пісенного репертуару 20-х рр. ХХІ ст. засобом залучення художньо-естетичної категорії «поетика», яка в методологічному плані дає можливість розглядати змістово-формальну єдність художньої композиції згідно з її феноменологічним та типологічним рівнями.; The article examines the subject specificity of research approaches to the analysis of the Ukrainian song variety in the 20s of the twenty-first century, which as a scientific tradition was formed during the second half of the twentieth century on the basis of artistic and aesthetic, philosophical and cultural understanding of the examples of “mass musical culture” in the historical and social space of the so-called technogenic civilization. On the basis of this tradition, and taking into account the rapid change in the socio-political balance and artistic and aesthetic priorities of humanity, several methodologically different analytical initiatives have been formed to interpret the phenomenon of “pop” and its culture-creating role. Today, these analytical initiatives deserve to be considered from the perspective of the modern philosophical and cultural paradigm, which, as a “model” and even a “rule”, combines the measurable projections of the “image” of the Ukrainian pop music scene developed by researchers. These include an overview of its repertoire base with its artistic and aesthetic qualities, the “name image” of performers, technologies of the audiovisual and stage industries, etc. These aspects and analytical approaches to the interpretation of the Ukrainian song variety of the 20s of the twenty-first century are attested by scientific works according to their thematic and problematic formulation and the judgments made. In order to synthesize this research experience, an analytical approach to determining the artistic and figurative specificity of the Ukrainian pop song repertoire of the 20s of the XXI century is proposed by means of attracting the artistic and aesthetic category of “poetics”, which in methodological terms makes it possible to consider the content and formal unity of an artistic composition in accordance with its phenomenological and typological levels. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/39829 2025-01-01T00:00:00Z