http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8624 2026-08-18T16:33:59Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42380 Назва: Концепція цілісної освіти Карла Орфа: реалізація ідей в українському дошкіллі та початкових школах Автори: Янкович, Олександра Іванівна Короткий огляд (реферат): Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні можливостей реалізації концепції цілісної освіти Карла Орфа в українському дошкіллі та початковій школі з урахуванням вимог Базового компонента дошкільної освіти, Державного стандарту початкової освіти та інтегрованого характеру мистецької освітньої галузі. У статті концепція Орфа розглядається не як набір окремих музичних вправ, а як антропологічно зорієнтована педагогічна система, у якій дитина пізнає світ через єдність мовлення, руху, ритму, співу, гри, танцю, елементарного інструментального музикування, імпровізації та співтворчості. Методи дослідження охоплювали аналіз нормативних документів, історико-педагогічний аналіз ідей Orff- Schulwerk, узагальнення сучасних українських і зарубіжних досліджень, порівняння освітніх можливостей дошкільного та початкового рівнів, педагогічне моделювання й систематизацію практичних прийомів. Результати дослідження дали змогу визначити принципи адаптації ідей Орфа до українського контексту: опору на дитячий фольклор і рідномовне ритмічне мовлення; пріоритет активної участі над репродуктивним виконанням; зв'язок музики з тілесним, емоційним, соціальним і мовленнєвим розвитком; наступність між старшим дошкільним віком і 1-4 класами; інклюзивність і безпечність творчої взаємодії. Запропоновано структурно-функціональну модель упровадження, що містить ціннісно- цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний, середовищний та оцінювально-рефлексивний блоки. Висновки підтверджують, що ідеї Карла Орфа мають значний потенціал для української освіти, якщо їх реалізовувати не формально, через придбання інструментів або копіювання іноземних вправ, а через органічне поєднання української народнопісенної, мовленнєвої та ігрової культури з принципами елементарного музикування, дитячої ініціативи та цілісного розвитку особистості.; The purpose of the article is to provide a scholarly justification for implementing Carl Orff's concept of holistic education in Ukrainian preschool and primary school, taking into account the requirements of the Basic Component of Preschool Education, the State Standard of Primary Education and the integrated nature of the arts educational field. The article interprets Orff's concept not as a set of isolated musical exercises but as an anthropologically oriented pedagogical system in which a child explores the world through the unity of speech, movement, rhythm, singing, play, dance, elementary instrumental music-making, improvisation and co-creation. The research methods included analysis of regulatory documents, historical and pedagogical analysis of Orff-Schulwerk ideas, generalisation of current Ukrainian and international studies, comparison of educational opportunities at preschool and primary levels, pedagogical modelling and systematisation of practical techniques. The results made it possible to identify principles for adapting Orff's ideas to the Ukrainian context: reliance on children's folklore and native-language rhythmic speech; priority of active participation over reproductive performance; connection of music with bodily, emotional, social and speech development; continuity between senior preschool age and Grades 1-4; inclusiveness and safety of creative interaction. A structural and functional model of implementation is proposed, comprising value-target, content, proceduralactivity, environmental and assessment-reflective blocks. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41482 Назва: Особистісні детермінанти психоемоційних станів дітей учасників бойових дій: теоретичний аналіз Автори: Процик, Назар; Савелюк, Наталія Михайлівна Короткий огляд (реферат): Метою дослідження був теоретичний аналіз впливу особистісних характеристик на психоемоційні стани дітей із сімей учасників бойових дій. Методологія ґрунтувалася на аналізі наукових джерел із проблеми психоемоційних станів дітей у кризових умовах, особистісних детермінант зазначених станів, сімейного впливу і механізмів адаптації та дезадаптації, що дало змогу шляхом теоретичного аналізу виокремити основні підходи до вивчення проблеми, через порівняння зіставити трактування ключових особистісних чинників, а завдяки систематизації, узагальненню та інтерпретації – визначити взаємозв’язки між особистісними характеристиками, сімейним контекстом і психоемоційними станами дітей. Результати аналізу засвідчили, що психоемоційні стани дітей у воєнних умовах формуються під впливом поєднання стресових і травматичних факторів, які мають як гострий, так і тривалий характер. Встановлено, що тривога, страх, дистрес, емоційне виснаження та посттравматичні прояви утворюють взаємопов’язану систему реакцій, інтенсивність якої зростає внаслідок накопичення стресового досвіду. Показано, що важливу роль відіграють особистісні детермінанти, зокрема тривожність, резильєнтність, самооцінка та емоційна регуляція, які визначають варіативність реагування дітей. Сімейний контекст, включаючи структуру сім’ї, емоційний стан батьків, якість взаємодії та умови розлуки, виступає ключовим посередником впливу війни на дитину. Узагальнення результатів дозволило визначити, що психоемоційні стани дітей учасників бойових дій формуються внаслідок взаємодії особистісних детермінант, сімейного контексту та тривалого воєнного впливу, що зумовлює їх варіативність від адаптивних реакцій до стійких дезадаптивних проявів. Отримані дані можуть бути використані психологами, психотерапевтами, соціальними працівниками, фахівцями системи освіти та сфери психічного здоров’я під час розроблення програм психологічної підтримки, психодіагностичного супроводу і профілактики дезадаптивних станів у дітей із сімей учасників бойових дій.; The purpose of the study was a theoretical analysis of the influence of personal characteristics on the psycho-emotional states of children from families of combatants. The methodology was based on analysis of academic sources addressing psycho-emotional states of children in crisis conditions, personal determinants of these states, family influence, and mechanisms of adaptation and maladaptation, which enabled identification of the main approaches to the problem through theoretical analysis, comparison of interpretations of key personal factors, and, through systematisation, generalisation, and interpretation, determination of relationships between personal characteristics, family context, and psycho-emotional states of children. The results of the analysis indicated that psycho-emotional states of children in wartime conditions are formed under the influence of a combination of stress-related and traumatic factors that have both acute and prolonged character. The analysis established that anxiety, fear, distress, emotional exhaustion, and post-traumatic manifestations constitute an interconnected system of responses, the intensity of which increases with the accumulation of stress experience. The analysis demonstrated that personal determinants, including anxiety, resilience, self-esteem, and emotional regulation, play a significant role in determining variability of children’s responses. Family context, including family structure, emotional state of parents, quality of interaction, and conditions of separation, acts as a key mediator of the impact of war on the child. Generalisation of the results confirmed that psycho-emotional states of children of combatants are formed through the interaction of personal determinants, family context, and prolonged exposure to war, which determines variability from adaptive responses to persistent maladaptive manifestations. The obtained data may be used by psychologists, psychotherapists, social workers, professionals in the education system, and specialists in the field of mental health during the development of psychological support programmes, psychological assessment, and prevention of maladaptive states in children from families of combatants. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41481 Назва: Психологічні особливості професійного вигорання працівників соціальної сфери в умовах воєнного стану Автори: Василькевич, Ярослава; Рик, Ганна; Кікінежді, Оксана Михайлівна Короткий огляд (реферат): Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження, тривалим впливом стресогенних чинників воєнного часу та виснаженням психологічних ресурсів працівників соціальної сфери. Метою дослідження було виявлення психологічних особливостей професійного вигорання працівників соціальної сфери та аналіз його взаємозв’язку зі стресостійкістю, оптимізмом і активністю особистості. У дослідженні взяли участь 48 працівників соціальної сфери (медичні та соціальні працівники центрів надання соціальних послуг). Для збору емпіричних даних було використано опитувальник професійного вигорання «MBI» (Maslach Burnout Inventory), тест стійкості до стресу та методику «Визначення психологічних типів залежно від рівня оптимізму та активності (енергійності) особистості». Обробка результатів здійснювалася з використанням методів описової статистики та кореляційного аналізу Спірмена. Результати дослідження засвідчили переважання середнього рівня професійного вигорання за всіма його компонентами. Найбільш вираженим компонентом виявилася деперсоналізація, що свідчить про тенденцію до емоційного дистанціювання як способу психологічної адаптації до професійного стресу. Більшість респондентів продемонстрували середній рівень стресостійкості (75 %), що вказує на наявність адаптаційних ресурсів, проте їх недостатньо для ефективного подолання тривалого стресу. Переважання психологічного типу «реалістів» (41,67 %) та відносно низька частка «активних оптимістів» (14,58 %) свідчать про обмеженість ресурсних стратегій подолання професійного стресу. Кореляційний аналіз виявив статистично значущі негативні зв’язки між оптимізмом та емоційним виснаженням (rs = -0,482; p ≤ 0,001) і деперсоналізацією (rs = -0,538; p ≤ 0,001), а також між активністю та емоційним виснаженням (rs = -0,504; p ≤ 0,001). Водночас встановлено позитивні зв’язки між оптимізмом, активністю та показниками персональних досягнень (rs = 0,552; p ≤ 0,001 та rs = 0,473; p ≤ 0,001 відповідно). Отримані результати підтвердили важливу роль особистісних ресурсів у зниженні ризику професійного вигорання та підтриманні професійної ефективності працівників соціальної сфери. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для розроблення програм психологічної профілактики професійного вигорання, спрямованих на розвиток стресостійкості, оптимізму, емоційної саморегуляції та психологічного благополуччя працівників соціальної сфери в умовах воєнного стану.; The relevance of this study is determined by the increasing psycho-emotional burden, the prolonged impact of wartime stressors, and the depletion of the psychological resources of social workers. The aim of the study was to identify the psychological characteristics of professional burnout among social workers and to analyse its relationship with stress resilience, optimism, and individual activity. The study involved 48 social workers (healthcare and social workers employed at social service centres). To collect empirical data, the Maslach Burnout Inventory (MBI), a stress resilience test, and the methodology “Determination of Psychological Types According to the Level of Optimism and Personal Activity (Energy)” were employed. Data analysis was conducted using descriptive statistics and Spearman’s correlation analysis. The findings revealed a predominance of a moderate level of professional burnout across all its components. Depersonalisation emerged as the most pronounced component, indicating a tendency towards emotional distancing as a means of psychological adaptation to occupational stress. The majority of respondents demonstrated a moderate level of stress resilience (75%), suggesting the presence of adaptive resources; however, these resources were insufficient for effectively coping with prolonged stress. The predominance of the psychological type classified as “realists” (41.67%) and the relatively low proportion of “active optimists” (14.58%) indicate limitations in resource-based strategies for coping with occupational stress. Correlation analysis identified statistically significant negative relationships between optimism and emotional exhaustion (rs = -0.482; p ≤ 0.001) and depersonalisation (rs = -0.538; p ≤ 0.001), as well as between activity and emotional exhaustion (rs = -0.504; p ≤ 0.001). At the same time, positive relationships were found between optimism, activity, and indicators of personal accomplishment (rs = 0.552; p ≤ 0.001 and rs = 0.473; p ≤ 0.001, respectively). The results confirmed the important role of personal resources in reducing the risk of professional burnout and maintaining the professional effectiveness of social workers. The practical significance of the study lies in the possibility of using the findings to develop psychological prevention programmes aimed at enhancing stress resilience, optimism, emotional self-regulation, and the psychological well-being of social workers under martial law. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41351 Назва: Tolerance of uncertainty as a personal resource for the development of senior high school students’ creativity Автори: Vasylkevych, Ya. Z.; Ryk, M. S.; Kikinezhdi, O. M. 2026-01-01T00:00:00Z