http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/36776 2026-04-09T00:56:20Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/36797 Назва: Біологічна характеристика і поширення Echinops exaltatus Schard. (Asteraceae) Автори: Сташків, І. П.; Прокоп'як, Мар’яна Зіновіївна; Дробик, Надія Михайлівна Короткий огляд (реферат): Метою цього огляду є аналіз наукових досліджень щодо вивчення різних аспектів виду Echinops exaltatus Schard. та систематизація отриманої інформації. Цей вид поширений у Cхідній і Південно-Східній Європі, в Україні на Прикарпатті, Покутті, Південному Опіллі, а також у Закарпатті. Історія його досліджень охоплює понад два століття. Головатень високий належить до родини Айстрові, є гемікриптофітом, багаторічною трав’янистою рослиною; віддає перевагу помірному клімату; росте на відкритих добре освітлених місцевостях. Багато представників роду Echinops L. традиційно використовують для лікування різних хвороб. Вони були об’єктом наукових досліджень щодо вивчення біологічно активних речовин. E. exaltatus культивується як декоративна рослина завдяки своїм сріблясто-білим кулястим суцвіттям, які приваблюють бджіл та інших запилювачів. Огляд літературних джерел показав, що на сьогодні є потреба в оновленні та підтвердженні інформації щодо поширення E. exaltatus, а також проведенні комплексних досліджень стану його популяцій, оскільки є видом, занесеним до Червоної книги України (2009) та переліку видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ) (2021).; This review analyzes and systematizes scientific studies on Echinops exaltatus Schard., commonly known as tall globe thistle. This perennial herbaceous plant, a hemicryptophyte belonging to the Asteraceae family, is found in Eastern and Southeastern Europe, including Prykarpattia, Pokuttia, Southern Opillia, and Transcarpathia in Ukraine. Its study history spans over two centuries. E. exaltatus thrives in temperate climates, preferring well-lit environments such as meadows, forest edges, upper river terraces, secondary shrub thickets, forest plantations, and roadsides. It adapts well to various soil types, including rocky and sandy soils, and is not particularly demanding regarding humus content. Notably, E. exaltatus is the largest species within the genus Echinops L. Many Echinops species have a history of traditional medicinal use for various ailments. They have been applied to treat inflammation, pain, fever, and respiratory conditions like coughs and sore throats. Some species are also traditionally used as aphrodisiacs, to assist in expelling retained placentas, as abortifacients, for uterine tumors and leucorrhea, and in the treatment of urolithiasis. The genus Echinops is primarily known for containing thiophenes and terpenes. Some researchers also report the presence of flavonoids, other phenolic compounds, alkaloids, lipids, and phenylpropanoids. Despite its relatives' established medicinal uses, E. exaltatus itself remains poorly studied in terms of its chemical composition, particularly its content of biologically active substances. Beyond its potential medicinal properties, E. exaltatus is cultivated as an ornamental plant due to its silvery-white globular inflorescences, which effectively attract bees and other pollinators. However, most known populations of E. exaltatus are small and fragmented, often represented by isolated individuals. Crucially, the population parameters of this species have not been thoroughly studied. A review of existing literature indicates a pressing need to update and verify its distribution data and to conduct further research. This urgency stems from its listing in the Red Data Book of Ukraine (2009) and its inclusion in the 2021 list of plant and fungal species proposed for the Red Data Book of Ukraine (Flora). Further research into E. exaltatus’s chemical composition, population dynamics, and precise distribution is vital for its conservation and potential future applications. 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/36796 Назва: Мікро- та рідкоземельні елементи у воді та водних організмах прісноводних екосистем Автори: Корнієнко, А. Ю.; Грубінко, Василь Васильович; Чвалюк, Г. В.; Калінін, І. В. Короткий огляд (реферат): У цій оглядовій статті представлено всебічний аналіз ролі мікро- та рідкоземельних елементів (РЗЕ) у прісноводних екосистемах з акцентом на їхні джерела, біологічне значення, закономірності накопичення та потенційні екологічні ризики. Огляд узагальнює сучасні дослідження щодо участі цих елементів у біохімічних процесах, вплив на біорізноманіття, а також внесок у стабільність екосистем та процеси евтрофікації водних середовищ. Розглянуто біоакумуляцію елементів у водних організмах, описано фактори, що впливають на їхнє засвоєння, накопичення та просування по трофічних ланцюгах. Також проаналізовано ризики, пов’язані з надмірними концентраціями елементів, які можуть спричиняти токсичні ефекти, оксидативний стрес і фізіологічні порушення метаболізму водних організмів. Значну увагу приділено рідкоземельним елементам. Розкрито їхню потенційну роль у біологічних процесах, взаємодію з іншими хімічними елементами та вплив на клітинний метаболізм. Огляд також включає аналіз механізмів забруднення РЗЕ, їхньої міграції у водних системах і можливих довготривалих екологічних наслідків. Додатково розглянуто біогеохімічні цикли мікро- та рідкоземельних елементів, включаючи фактори, що впливають на їхню біодоступність і токсичність, зокрема pH, окисно- відновні умови та взаємодію з органічною речовиною. Визначено важливість моніторингу вмісту цих елементів у водних екосистемах як складової частини природоохоронних заходів.; This review article comprehensively analyzes the role of trace elements and rare earth elements (REEs) in freshwater ecosystems. It covers their sources, biological significance, accumulation patterns, and potential ecological risks by synthesizing existing research on their involvement in biochemical processes, effects on biodiversity, and contributions to ecosystem stability and eutrophication. Trace elements are crucial in aquatic ecosystems, influencing physiological processes such as enzyme activity, photosynthesis, and metabolism in organisms. Their presence is primarily due to natural sources like rock weathering, atmospheric deposition, and biological interactions. However, anthropogenic activities – including industrial discharges, agricultural runoff, and wastewater effluents – significantly alter their concentrations, leading to potential toxicity and ecological imbalances. The review discusses the bioaccumulation of trace elements in aquatic flora and fauna, detailing factors affecting their uptake, storage, and transfer within trophic networks. It also addresses the risks of excessive concentrations, which can cause toxic effects, oxidative stress, and physiological disorders in aquatic organisms. A significant portion of the review focuses on rare earth elements, whose increasing use in modern technologies has raised environmental concerns. Although REEs are typically found in low concentrations in freshwater, their accumulation from industrial sources can pose risks to aquatic life. The article examines their potential roles in biological processes, including interactions with essential nutrients and impacts on cellular metabolism. While some studies suggest beneficial effects at trace levels, higher concentrations have been linked to toxicity, affecting various aquatic trophic levels. The review further explores mechanisms of REE contamination, their mobility in freshwater systems, and long-term ecological consequences. The biogeochemical cycling of both trace and rare earth elements is analyzed, considering factors like pH, redox conditions, and organic matter interactions, which influence their bioavailability, toxicity, distribution, and persistence in aquatic environments. The review emphasizes the importance of monitoring trace and rare earth element concentrations as a key component of freshwater ecosystem management strategies. Given the increasing anthropogenic impact on aquatic environments, understanding the dynamics of these elements is crucial for predicting and mitigating their ecological effects. The findings underscore the need for continuous research on trace and rare earth elements in freshwater ecosystems, particularly regarding their accumulation patterns, interactions with aquatic organisms, and potential long-term consequences. The review concludes by highlighting the necessity of implementing regulatory measures, improving wastewater treatment technologies, and developing environmentally sustainable practices to minimize contamination and preserve ecosystem health. 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/36795 Назва: Якість ґрунту як індикатор сталого розвитку Автори: Гуменюк, Галина Богданівна; Грубінко, Василь Васильович Короткий огляд (реферат): У статті висвітлено сучасні підходи до оцінки якості ґрунтів у контексті сталого управління земельними ресурсами. Розкрито роль ґрунтового покриву як основи екосистемних послуг і біорізноманіття. Проаналізовано переваги застосування методів машинного навчання (МН) для моделювання властивостей ґрунту, визначення впливу фізичних, хімічних і біологічних показників на його якість. Показано, що використання моделей дозволяє виявляти нові закономірності, формувати наукові теорії та оптимізувати підходи до оцінки ефективності екологічного відновлення природних територій. Запропоновано адаптивний та стратегічний підходи до управління ґрунтовими ресурсами, які можуть підвищити ефективність сталого землекористування в Україні.; This article examines modern approaches to assessing soil quality within the framework of sustainable land management. It emphasizes the importance of an interdisciplinary approach that integrates agronomic, ecological, and socio-economic considerations. Particular attention is given to the ecosystem functions of soil, including its vital role in preserving biodiversity, maintaining air and water quality, and contributing to biomass formation. The article highlights the necessity of developing effective soil quality evaluation models that account for spatial heterogeneity, relevant indicator parameters, and potential anthropogenic impacts. It analyzes the concept of a soil quality index, which integrates productivity, ecological stability, and social relevance. The critical role of high-quality monitoring is underscored as a means to counteract degradation processes and develop scientifically sound strategies for soil resource conservation. The article reveals the central role of soil cover as the foundation for ecosystem services and biodiversity. It analyzes the advantages of using machine learning (ML) methods for modeling soil properties and determining the influence of physical, chemical, and biological indicators on soil quality. The use of ML models is shown to enable the identification of new patterns, the formation of scientific theories, and the optimization of approaches to assessing the effectiveness of ecological restoration in natural areas. The article proposes adaptive and strategic approaches to soil resource management that can enhance the effectiveness of sustainable land use in Ukraine. Three main tasks of sustainable soil management are defined: 1. Analyzing the impact of management practices on soil processes. 2. Assessing the sustainability of these practices, considering spatial variability. 3. Understanding the social and economic factors that influence decision-making. The article outlines current trends in international and domestic research on sustainable soil use. It concludes that Ukraine's existing soil management system is insufficiently effective, contributing to the intensification of soil degradation processes. Therefore, the necessity of introducing new approaches to the organization, financing, and monitoring of soil resources is substantiated to ensure their preservation and restoration. 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/36794 Назва: Дія біостимуляторів на морфогенез і продуктивність моркви посівної Автори: Шевчук, О. А.; Ткачук, О. О.; Ходаніцька, О. О.; Поливаний, С. В.; Матвійчук, О. А.; Криклива, С. Д. Короткий огляд (реферат): У статті наведено порівняльну характеристику гумінових препаратів, які застосовували у різних концентраціях, на морфогенез, урожайність та лежкість коренеплодів моркви посівної. Встановлено їх стимулювальний вплив на лабораторну схожість та енергію проростання насіння, морфометричні показники проростків, біометричні характеристики коренеплодів, урожайність, вихід стандартної продукції та лежкість коренеплодів. Лабораторний дослід проводили у науково-дослідній лабораторії фізіології і біохімії рослин кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Польовий дослід проводили з рослинами моркви посівної сорту Нантська, які вирощували в умовах дрібноділянкового досліду. Для обробки насіння використовували гумінові препарати – Гумісол-плюс 0,5 Овочеві та Гумат калію у концентраціях 0,001 %, 0,005 % та 0,01 %. Гумінові препарати – Гумісол-плюс 0,5 Овочеві та Гумат калію у концентраціях 0,001 %, 0,005 % та 0,01 % підвищували показники лабораторної схожості насіння моркви посівної. Застосування препарату Гумісол-плюс 0,5 Овочеві низької концентрації (0,005 %) більшою мірою вплинуло на показник схожості насіння, підвищуючи його на 19,0 % порівнюючи з контролем, тоді як обробка препаратом Гумату калію – на 32,0 % у концентрації 0,001 %. Найбільше зростання сухої маси проростків (на 28,6 %) спостерігалося за використання Гумісолу-плюс 0,5 Овочеві у концентрації 0,005 %. Маса коренеплодів моркви підвищувалася за проведення передпосівної обробки насіння препаратами Гумісолом-плюс 0,5 Овочеві (0,005 %) на 17,7 % та Гумат калію (0,001 %) на 6,0 % порівняно з контролем. За застосування препарату Гумісол-плюс 0,5 Овочеві вихід стандартної продукції коренеплодів моркви посівної змінювався від 69 до 80 %, а за обробки насіння препаратом Гумату калію – від 58 до 67 %. Вищі показники виходу стандартної продукції виявлені за використання біостимуляторів у концентрації 0,001 %. Обробка насіння гуміновими препаратами покращувала показники лежкості коренеплодів моркви посівної. За 60 днів зберігання коренеплодів моркви у варіантах із застосуванням біостимуляторів втрата маси становила 4 %, тоді як у контролі – 6 %. Передпосівна обробка насіння моркви гуміновими препаратами може бути використана як елемент технології при вирощуванні овочевих культур.; This article comparatively characterizes the impact of various concentrations of humic preparations on the morphogenesis, yield, and storability of carrot roots (Daucus carota L.). We evaluated their stimulating effects on laboratory germination, seed vigor, seedling morphometric parameters, root crop biometric characteristics, overall yield, standard product output, and root storability. The laboratory experiment was conducted at the research laboratory of plant physiology and biochemistry, part of the biology department at Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. The field experiment utilized Nantes variety carrots grown under small-plot experimental conditions. We treated seeds with two humic preparations: Humisol-plus 0.5 Vegetable and Potassium Humate, each at concentrations of 0.001 %, 0.005 %, and 0.01 %. Both Humisol-plus 0.5 Vegetable and Potassium Humate, across the tested concentrations, increased laboratory germination and seed vigor of carrot seeds. Seed Germination: Humisol-plus 0.5 Vegetable at a low concentration (0.005 %) had a greater impact, increasing germination by 19.0 % compared to the control. Potassium Humate at a concentration of 0.001 % showed an even more significant increase of 32.0 %. Seedling Dry Weight: the highest increase in seedling dry weight (by 28.6 %) was observed with Humisol-plus 0.5 Vegetable at a concentration of 0.005 %. Root Weight: pre-sowing seed treatment with Humisol-plus 0.5 Vegetable (0.005 %) increased carrot root weight by 17.7 %. Potassium Humate (0.001 %) increased root weight by 6.0% compared to the control. Standard Product Output: with Humisol-plus 0.5 Vegetable, the standard product output of carrot roots ranged from 69 % to 80 %. For Potassium Humate, it ranged from 58 % to 67 %. The best standard product output indicators were achieved when using biostimulants at a concentration of 0.001 %. Storability: treatment with humic preparations improved the storability of carrot roots. After 60 days of storage, carrot root weight loss in the biostimulant variants was 4 %, significantly less than the 6 % observed in the control group. Conclusion: Pre-sowing seed treatment of carrots with humic preparations shows promise as an effective component in vegetable crop cultivation technology. 2025-01-01T00:00:00Z