ISSN 2307-1222 http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/54 2026-08-18T17:18:36Z 2026-08-18T17:18:36Z Яблонська, Ольга Яблонський, Максим http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42555 2026-08-18T11:11:50Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Відеоконтент як навчально-методичний матеріал: творчість Т. Шевченка Автори: Яблонська, Ольга; Яблонський, Максим Короткий огляд (реферат): У статті досліджено можливість використання відеоконтенту як навчально методичного матеріалу. На матеріалі науково-популярних та анімаційного фільмів, присвячених творчості Т. Шевченка, розглянуто дидактичний потенціал контенту. У центрі дослідницької уваги – науково-популярні фільми А. Галімова («Як Тарас Шевченко став українським ідолом?» (2024), «Як російська цензура спо творила “Кобзар”?» (2025)); «Великі українці – Т. Шевченко» (2008) як частина проєкту «Великі українці» (2007–2008) на каналі «Інтер»; мультфільм «Садок вишневий коло хати» (2013) Підкреслено виразний націєтворчий потенціал робіт А. Галімова. В аналізі філь мів розглянуто залучений багатий фактичний матеріал суспільно-політичного, літературознавчого і біографічного характеру та його інтерпретацію. Наголошено на важливості мети фільму «Як Тарас Шевченко став українським ідолом?» – подолати стереотипне сприйняття біографії Т. Шевченка (зокрема спростовано твердження про вирішальну роль росіян у викупі з кріпацтва). Зауважено хроно логічну послідовність у відтворенні значущих події в житті Т. Шевченка та пев ний ідейний меседж кожного періоду. Закцентовано на значенні виокремлених у фільмі ідей про те, що «Кобзар» розбудив ідентичність українців, що в період «трьох літ» Т. Шевченко усвідомив конфлікт між своїм внутрішнім розумінням життя і цінностей та імперським. Підкреслено значення наведеної думки про те, що російська імперія боялася впливу Т. Шевченка на українців, тому дозволила йому повернутися на батьківщину тільки після смерті. Простежено, що у фільмі «Як російська цензура спотворила “Кобзар”?» вико ристано нові біографічні деталі. Звернено увагу на популяризацію висновків літе ратурознавчих студій кінця ХІХ ст. І. Франка та О. Третяка про вплив А. Міцке вича на раннього Т. Шевченка, думки О. Пріцака про те, що образ пророка Єремії в Т. Шевченка має автобіографічний характер. Підкреслено важливість ідеоло гічних акцентів в історії видань «Кобзарів». У фільмах А. Галімова простежено використання інтерактивних звертань та прямої реклами. Зауважено також, що в роботах А. Галімова трапляються окремі фактичні помилки та огріхи слововживання. В аналізі фільму «Великі українці – Т. Шевченко» виокремлено поєднання таких ракурсів, як роль Т. Шевченка в націєтворенні, контекст актуальних сус пільно-політичних тенденцій та особистісний шлях відомого актора Б. Ступки до Т. Шевченка. Також зауважено окремі мовленнєві помилки. В обговоренні мультфільму «Садок вишневий коло хати» (2013) пропонується звернути увагу на етнографічні неточності у творенні образів. Рекомендовано низку завдань репродуктивного та творчого характеру. Наго лошується, що проаналізований матеріал засвідчив можливість використання в освітньому процесі не тільки з навчально-пізнавальною метою, а й для розвитку світоглядних, творчих і цифрових компетенцій ЗО.; The article examines the possibility of using video content as educational and methodological material. Based on popular science and animated films devoted to the works of T. Shevchenko, the didactic potential of such content is considered. The focus of the research is on the popular science films by A. Halimov (“How Did Taras Shevchenko Become a Ukrainian Idol?” (2024), “How Did Russian Censorship Distort the ‘Kobzar’?” (2025)); “Great Ukrainians – T. Shevchenko” (2008) as part of the project “Great Ukrainians” (2007–2008) on the “Inter” channel; and the animated film “A Cherry Orchard by the House” (2013). The pronounced nation-building potential of A. Halimov’s works is emphasized. The analysis of the films considers the extensive factual material of socio-political, literary, and biographical nature and its interpretation. Particular attention is paid to the importance of the aim of the film “How Did Taras Shevchenko Become a Ukrainian Idol?” – to overcome the stereotypical perception of T. Shevchenko’s biography (in particular, the claim about the decisive role of Russians in his redemption from serfdom is refuted). The chronological sequence in reproducing significant events in T. Shevchenko’s life and a certain ideological message of each period are noted. Emphasis is placed on the significance of the ideas highlighted in the film, namely that the “Kobzar” awakened the identity of Ukrainians, and that during the period of the “three years” T. Shevchenko realized the conflict between his internal understanding of life and values and the imperial one. The importance of the statement that the Russian Empire feared T. Shevchenko’s influence on Ukrainians and therefore allowed him to return to his homeland only after his death is underscored. It is traced that the film “How Did Russian Censorship Distort the ‘Kobzar’?” employs new biographical details. Attention is drawn to the popularization of the conclusions of late nineteenth-century literary studies by I. Franko and O. Tretiak regarding the influence of A. Mickiewicz on the early T. Shevchenko, as well as O. Pritsak’s view that the image of the prophet Jeremiah in T. Shevchenko’s works is autobiographical in nature. The importance of ideological emphases in the history of editions of the “Kobzar” is highlighted. In A. Halimov’s films, the use of interactive appeals and direct advertising is observed. It is also noted that his works contain certain factual inaccuracies and instances of improper word usage. The analysis of the film “Great Ukrainians – T. Shevchenko” singles out the combination of such perspectives as the role of T. Shevchenko in nation-building, the context of current socio-political trends, and the personal trajectory of the well known actor B. Stupka in relation to T. Shevchenko. Certain speech errors are also noted. In discussing the animated film “A Cherry Orchard by the House” (2013), attention is drawn to ethnographic inaccuracies in the construction of images. A number of reproductive and creative tasks are recommended. It is emphasized that the analyzed material demonstrates the possibility of its use in the educational process not only for instructional and cognitive purposes, but also for the development of worldview, creative, and digital competencies of students.

2026-01-01T00:00:00Z Юлдашева, Людмила http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42554 2026-08-18T11:06:31Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Антифраза в поезії війни: типологія, маркери, функції Автори: Юлдашева, Людмила Короткий огляд (реферат): У статті досліджено антифразу як контекстуально зумовлений стилістичний і прагматичний механізм смислової та аксіологійної інверсії в сучасній україн ській поезії воєнного часу. Актуальність роботи зумовлена активізацією антиф рази в поетичному дискурсі 2022–2026 рр., де вона постає як інструмент мовного спротиву й контрдискурсивної деконструкції пропагандистських ідеологем агре сора. Уточнено статус антифрази на перетині тропіки та прагматики, розглянуто її зв’язки з іронією, сарказмом, оксимороном, евфемізмами й пародійною стилі зацією чужого голосу. Запропоновано критерії ідентифікації антифрази, що охоплюють формальну позитивність або нейтральність номінації, контекстну інверсію оцінки, наяв ність прагматичної установки викриття, цитатність і графічні маркери дистан ціювання (лапки, стилізацію, відтворення чужої мови). На матеріалі поезії воєн ного періоду (твори В. Ареньєва, О. Положинського, Т. Боровка, П. Вишебаби, О. Слоньовської, Ю. Мусаковської та ін.) виокремлено типові моделі антифрази: деконструкцію імперської ідеологеми, антиефемістичну інверсію, пародійну сти лізацію пропагандистського мовлення, морально-оцінну інверсію позитивних аксіологем, адресну антифразу-інвективу тощо. Визначено основні функції антифрази: викривальну, антиефемістичну, аксіо логійну, ідентифікаційну, сатиричну, мобілізаційну, психотерапевтичну та поети кальну. Антифраза – універсальний засіб художнього контрдискурсу, що забезпечує моральне переозначення пропагандистських формул і підтримує ціннісну пози цію спільноти. Перспективу подальших досліджень убачаємо в зіставленні анти фрази в поетичному, медійному та пісенному воєнних дискурсах.; The article examines antiphrasis as a context-dependent stylistic and pragmatic mechanism of semantic and axiological inversion in contemporary Ukrainian war poetry. The relevance of the study is determined by the intensified use of antiphrasis in the poetic discourse of 2022–2026, where it functions not only as a trope but also as an instrument of linguistic resistance and counter-discursive deconstruction of the aggressor’s propagandistic ideologemes. The theoretical status of antiphrasis at the intersection of tropology and pragmatics is specified, and its relations with irony, sarcasm, oxymoron, euphemism, and parodic stylization of the other voice are outlined. A system of criteria for identifying antiphrasis is proposed, including the formal positivity or neutrality of nomination, contextual inversion of evaluation, a pragmatic intention of exposure, reliance on cliché formulas, quotation features, and graphic markers of distancing (quotation marks, stylization, imitation of чужий speech). Based on the analysis of war-period poetic texts (works by V. Areniev, O. Polozhynskyi, T. Borovok, P. Vyshebaba, O. Slonovska, Yu. Musakovska, and others), the study distinguishes typical models of antiphrasis: deconstruction of imperial ideologemes, anti-euphemistic inversion, parodic stylization of propagandistic discourse, moral evaluative inversion of positive axiological terms, and address-based antiphrastic invective. The main functions of antiphrasis in war poetry are defined as expositional, anti euphemistic, axiological, identificational, satirical, mobilizing, psychotherapeutic, and poetic-structural. Antiphrasis is interpreted as a universal device of artistic counter discourse that enables moral re-semanticization of propagandistic formulas and supports the value position of the linguistic community. Prospects for further research are seen in comparative analysis of antiphrasis across poetic, media, and song war discourses.

2026-01-01T00:00:00Z Скуратко, Тетяна Миколаївна http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42553 2026-08-18T10:58:38Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Металірикиний аспект віршованих текстів: теоретичні засади Автори: Скуратко, Тетяна Миколаївна Короткий огляд (реферат): У науковій статті вивчено феномен метатекстуальності у понятійному колі літе ратурознавчих досліджень, окреслено суть, природу та функції цього художнього феномену, тяглість його поетичних традицій, мотивацію, яка спонукає авторів віршованих текстів звертатися до рефлексії творчих здобутків інших митців та авторецепції. Значну увагу зосереджено на теоретичних питаннях металірики та окремих історичних етапах її розвитку, які були досліджені у літературознавчих розвідках багатьох західноєвропейських та американських літературознавців (Х. Вайнріха, Є. Мюллер-Зетельман, Х. Шлаффера, А. Вебера, Е. Гессенберга, А. Франка, В. Хінка та ін.). Наголошено на тому, що в українському літерату рознавстві дослідження металірики лише розпочинається. Серед праць, присвя чених питанням її теоретичного узагальнення, виокремлено й проаналізовано дослідження сучасних літературознавців О. Юферевої, І. Лучука та Л. Артеменко, які зробили найбільший на сьогоднішній день внесок у розробку концептуаль них уявлень про українську металірику. Зауважується, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної літературознавчої науки одними із найбільш важливих є питання дослідження метатекстуальних аспектів теорії та практики художньої словесності загалом й поезії, зокрема. У науковій розвідці наголошено на тому, що метатекстуальні літературні візії спрямовані передусім на спробу осмислення природи та сенсу мистецтва, роль письменника у суспільно-громадському та духовному розвитку суспільства, його сучасних екзистенційних запитів та твор чих уподобань. Металітературність окреслюється у тематичній, поетикальній та жанровій площині усіх літературних родів (епосу, драматургії, лірики), а також у різноманітті вимірів міжвидової дифузії (взаємодія з музикою, живописом, архі тектурою, скульптурою, театром, кіно, фотомистецтвом, хореографією та ін.). Наголошується на тому, що традиційні літературознавчі уявлення про синкре тизм або взаємодію мистецтв у ХХ столітті розглядаються крізь призму новітніх, дотичних до них, понять, наприклад, екфразис та інтермедіальність, теоретичний зміст яких на сьогоднішній день усе ще залишається суттєво дискусійним і не узгодженим їх дослідниками.; This academic article examines the phenomenon of metatextuality within the conceptual framework of literary studies, outlining the essence, nature and functions of this artistic phenomenon, the continuity of its poetic traditions, and the motivation that prompts authors of poetic texts to engage in reflection on the creative achievements of other artists and in self-reflection. Considerable attention has been focused on theoretical issues in metalyrical and specific historical stages of its development, which have been explored in literary studies by many Western European and American literary scholars (H. Weinreich, E. Müller-Zetelmann, H. Schlaffer, A. Weber, E. Hessenberg, A. Frank, W. Hink, and others). It has been emphasised that research into metalyrical is only just beginning in Ukrainian literary studies. Among the works devoted to the theoretical generalisation of this topic, the studies by contemporary literary scholars O. Yufereva, I. Luchuk and L. Artemenko have been highlighted and analysed; these scholars have made the most significant contribution to date to the development of conceptual frameworks regarding Ukrainian metalyrical. It should be noted that, at the present stage of development of literary studies in Ukraine, one of the most important areas of research concerns the metatextual aspects of the theory and practice of fiction in general, and poetry in particular. The academic study emphasises that metatextual literary visions are primarily aimed at exploring the nature and meaning of art, the role of the writer in the social and spiritual development of society, and the writer’s contemporary existential concerns and creative preferences. Metalyrical characteristics are defined in terms of the thematic, poetic and genre dimensions of all literary forms (epic, drama, lyric poetry), as well as in the variety of dimensions of cross-genre diffusion (interaction with music, painting, architecture, sculpture, theatre, cinema, photography, choreography, etc.). It is emphasised that traditional literary concepts of syncretism or the interaction of the arts in the 20th century are examined through the prism of newer, related concepts – such as ekphrasis and intermediality – whose theoretical implications remain, to this day, highly contentious and not yet agreed upon by researchers.

2026-01-01T00:00:00Z Скорина, Людмила http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42552 2026-08-18T10:52:00Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Від патріархальної деспотії до егалітарності: еволюція сімейних ієрархій у трилогії Іллі Киріяка «Сини землі» Автори: Скорина, Людмила Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовані моделі родинного устрою й стратегії міжпоколіннєвої взаємодії в трилогії Іллі Киріяка «Сини землі». Актуальність студії зумовлена необ хідністю переосмислення однієї з «вічних» тем художньої літератури – взаємин батьків і дітей, пошуку прогресивних моделей батьківства. З’ясовано, що ключо вою проблемою трилогії є трансформація традиційної української патріархальної родини в умовах імміграції. У процесі дослідження виявлено п’ять моделей родини: традиційну християнську, егалітарну, авторитарну конфліктну, авторитарну кри зову, проблемну з маргіналізованим батьком. Родина Фрейзерів змальована в три логії як еталон гармонійних взаємин, що ґрунтуються на засадах християнської етики, емпатії й ненасильницького виховання. Егалітарна модель, презентована на прикладі родини Воркунів, виявила найвищий рівень адаптивності й ефектив ності завдяки заміні патріархальної авторитарності партнерськими відносинами й визнанням суб’єктності дітей. Авторитарна конфліктна модель (родина Дубів) зорієнтована на соціальний престиж і матеріальну вигоду, що призводить до емо ційного відчуження й розпаду родинних зв’язків. На прикладі кризової автори тарної родини Поштарів презентований тип деструктивного (аб’юзивного) бать ківства, що спричиняє глибокі психологічні травми й соціальну дезорієнтацію молодшого покоління. Родина Вакарів ілюструє феномен маргіналізації батьків ської фігури, що призводить до соціальної ізоляції й заниженої самооцінки дітей. Водночас образ Тетяни Вакар презентує перехід лідерських функцій до жінки, яка є ключовим агентом родинної стабілізації й відновлення соціального потенціалу роду. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що економічна й соціальна специфіка канадського суспільства стала каталізатором руйнування звичних ієрархій, зумовила перехід від замкненої моделі батьківського контролю й економічної експлуатації дітей до ліберальної системи, заснованої на принципах економічної автономії молодшого покоління.; The article analyzes models of family structure and strategies of intergenerational interaction in Illia Kyriiak’s trilogy “Sons of the Soil”. The relevance of the study is driven by the need to reinterpret one of the “eternal” themes in literature – the relationship between parents and children – and to seek progressive models of parenthood. It has been established that the key problem of the trilogy is the transformation of the traditional Ukrainian patriarchal family under the conditions of immigration. The study identifies five family models: traditional Christian, egalitarian, authoritarian-conflict, authoritarian-crisis, and problematic with a marginalized father. The Fraser family is depicted in the trilogy as a model of harmonious relationships based on the principles of Christian ethics, empathy, and non-violent upbringing. The egalitarian model, presented through the example of the Workun family, demonstrates the highest level of adaptability and effectiveness due to the replacement of patriarchal authoritarianism with partnership relations and the recognition of children's agency. The authoritarian-conflict model (the Dub family) is oriented toward social prestige and material gain, which leads to emotional alienation and the breakdown of family ties. Through the example of the authoritarian-crisis Poshtar family, a type of destructive (abusive) parenting is presented, which causes deep psychological trauma and social disorientation for the younger generation. The Vakar family illustrates the phenomenon of the marginalization of the father figure, which leads to social isolation and low self-esteem in children. At the same time, the image of Tetiana Vakar represents the transition of leadership functions to the woman, who serves as the key agent of family stabilization and the restoration of the family’s social potential. The study concludes that the Canadian economic and social specifics acted as a catalyst for the destruction of habitual hierarchies, prompting a transition from a closed model of parental control and economic exploitation of children to a liberal model based on the principles of the younger generation's economic autonomy.

2026-01-01T00:00:00Z