DSpace Спільнота:http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/492026-04-04T07:59:53Z2026-04-04T07:59:53ZНаукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Історіяhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/397142026-03-11T09:19:38Z2025-01-01T00:00:00ZНазва: Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Історія
Опис: Повнотекстове видання2025-01-01T00:00:00ZНаукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Історіяhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/372482025-10-07T07:30:09Z2024-01-01T00:00:00ZНазва: Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Історія
Опис: Повнотекстове видання2024-01-01T00:00:00ZПолітика німецької окупаційної влади м. Тарнополя у сфері освітиЯтищук, Оксана ВасилівнаГосподарик, Тетянаhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/372472025-10-07T07:23:29Z2025-01-01T00:00:00ZНазва: Політика німецької окупаційної влади м. Тарнополя у сфері освіти
Автори: Ятищук, Оксана Василівна; Господарик, Тетяна
Короткий огляд (реферат): Метою статті є виявлення особливостей реалізації освітньої політики нацистського окупаційного режиму на локальному рівні, зокрема аналіз функціонування навчальних закладів,
змісту навчальних програм, кадрової політики та ідеологічного контролю в умовах військової окупації. Розглянуто вплив окупаційного режиму на доступність освіти для місцевого населення, а також
форми освітнього спротиву й ініціативи української громади щодо збереження національної ідентичності та культурно-освітніх традицій. Методологічну базу дослідження становлять загально-
наукові методи (аналіз, синтез, узагальнення), спеціально-історичні методи (історико-генетичний,
історико-порівняльний, проблемно-хронологічний), а також принципи історизму та об’єктивності.
Джерельну основу становлять документи архівних фондів, матеріали періодичної преси окупаційного
періоду, спогади очевидців, а також сучасна історіографія проблеми. Наукова новизна статті полягає у фокусуванні на регіональному (міському) вимірі німецької окупаційної політики в освітній сфері,
що дає змогу конкретизувати й доповнити загальні уявлення про функціонування системи освіти
на західноукраїнських землях у роки війни. Уперше на підставі архівних документів систематизовано
інформацію про стан навчальних закладів у Тарнополі, особливості навчального процесу, рівень цензури, заборони щодо української мови та культури, а також про заходи, яких вживала українська інтелігенція для збереження елементів національного навчання. У висновках констатується, що освітня
політика німецької адміністрації в Тарнополі мала репресивний характер, була підпорядкована загальній меті – формуванню покірного населення, позбавленого глибших знань та національної свідомості.
Попри це, українська громада намагалася адаптуватися до нових умов, зберігати освітню мережу
хоча б на початковому рівні та реалізувати освітні ініціативи в напівлегальних або підпільних формах.; The aim of the article is to identify the features of the implementation of the educational policy
of the Nazi occupation regime at the local level, in particular, an analysis of the functioning of educational
institutions, the content of curricula, personnel policy and ideological control under military occupation. The
impact of the occupation regime on the accessibility of education for the local population, as well as forms of
educational resistance and initiatives of the Ukrainian community to preserve national identity and cultural
and educational traditions are considered. The methodological basis of the study is made up of general scientific
methods (analysis, synthesis, generalization), special historical methods (historical-genetic, historical-
comparative, problem-chronological), as well as the principles of historicism and objectivity. The source
basis is made up of documents from archival funds, materials from the periodical press of the occupation
period, eyewitness memoirs, as well as modern historiography of the problem. The scientific novelty of the
article lies in the focus on the regional (urban) dimension of the German occupation policy in the educational
sphere, which makes it possible to specify and supplement the general ideas about the functioning of the education
system in Western Ukrainian lands during the war. For the first time, based on archival documents,
information has been systematized on the state of educational institutions in Tarnopol, the features of the educational
process, the level of censorship, prohibitions on the Ukrainian language and culture, as well as on the
measures taken by the Ukrainian intelligentsia to preserve elements of national education. The conclusions
state that the educational policy of the German administration in Tarnopol was repressive in nature, was subordinated
to the general goal - the formation of a submissive population, deprived of deeper knowledge and
national consciousness. Despite this, the Ukrainian community tried to adapt to the new conditions, maintain
the educational network at least at the initial level and implement educational initiatives in semi-legal or
underground forms.2025-01-01T00:00:00ZРозвиток оборонних споруд Теребовлянської фортеці від раннього залізного віку до часів РусіЯнусь, ВалерійКіцак, Володимир Мироновичhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/372462025-10-07T06:58:59Z2025-01-01T00:00:00ZНазва: Розвиток оборонних споруд Теребовлянської фортеці від раннього залізного віку до часів Русі
Автори: Янусь, Валерій; Кіцак, Володимир Миронович
Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексний аналіз етапів розвитку оборонної архітектури
Теребовлянської фортеці від раннього залізного віку до періоду Русі. На основі результатів археологічних розкопок, писемних джерел та історико-архітектурних досліджень схарактеризовано конструктивні особливості фортифікаційних споруд – валів, ровів, дерев’яних укріплень і технік зміцнення схилів. Особлива увага приділена адаптації систем оборони до природного рельєфу, зокрема
використанню мисового розташування укріплень, ескарпування та терасування схилів, що давало
змогу максимально ефективно використовувати наявний ландшафт для захисту. Окреслено роль
дерево-земляних конструкцій, які в поєднанні з кількома лініями оборони (чотири вали з ровами) допомагали ефективно стримувати атаки, зокрема кочових племен, що не мали облогової техніки. З’ясовано, що укріплення будувались з урахуванням досяжності ворога, зокрема вали, розташовували на
відстані, що відповідала прицільному радіусу стрільби з луків того часу. У статті також проаналізовано археологічні дослідження, які проводили на території Теребовлі у ХХ та на початку ХХІ ст.,
зокрема під керівництвом провідних українських учених. Окрему увагу приділено хронології формування укріплень на Замковій горі, їхній реконструкції в князівський період та ролі князя Василька
Теребовлянського. Розглянуто вплив соціально-політичних чинників на розвиток оборонного будівництва, зокрема становлення князівської влади та зростання загроз від іноземних нападників. Визначено особливості бойових платформ, зрубних стін, гурдицій та бійниць. Підкреслено недостатній
рівень використання фланкового обстрілу та кам’яних конструкцій, що свідчить про еволюційний
характер розвитку фортифікаційного мистецтва в регіоні. У підсумку доведено, що Теребовлянська фортеця є унікальним прикладом трансформації оборонних споруд упродовж кількох епох, а її
вивчення становить важливий складник історії фортифікації України та Європи загалом.; The article presents a comprehensive analysis of the stages of development of the defensive
architecture of the Terebovlya fortress from the Early Iron Age to the Rus period. On the basis of the results of
archaeological excavations, written sources and historical and architectural research, the author characterises
the design features of fortifications such as ramparts, ditches, wooden fortifications and slope strengthening
techniques. Particular attention is paid to the adaptation of defence systems to the natural terrain, in
particular, the use of cape fortifications, escarpment and terracing of slopes, which allowed the most effective
use of the existing landscape for protection. The role of wood and earth structures, which, in combination
with several lines of defence (four ramparts with ditches), allowed to effectively deter attacks, in particular of
nomadic tribes that did not have siege equipment, is outlined. It is found that the fortifications were built taking
into account the enemy’s reach, in particular, the ramparts were located at a distance that corresponded to the
targeting radius of archery at that time. The article also analyses the archaeological research conducted on
the territory of Terebovlia in the twentieth and early twenty-first centuries, in particular under the guidance
of leading Ukrainian scholars. Particular attention is paid to the chronology of the formation of fortifications
on Castle Hill, their reconstruction in the princely period, and the role of Prince Vasylko Terebovlianskyi. The
influence of socio-political factors on the development of defence construction, in particular the formation of
princely power and the growth of threats from foreign attackers, is considered. The features of combat platforms,
log walls, gurdjies and loopholes are determined. The author emphasises the insufficient use of flanking
fire and stone structures, which indicates the evolutionary nature of the development of fortification art in the
region. As a result, it is proved that the Terebovlia fortress is a unique example of the transformation of defensive
structures over several epochs, and its study is an important component of the history of fortification in
Ukraine and Europe as a whole.2025-01-01T00:00:00Z